Сонячна буря може стати тригером для незворотного орбітального хаосу, який зробить низьку навколоземну орбіту непридатною для використання на десятиліття. Нове наукове дослідження вводить поняття «годинника CRASH», який показує, що час до першого катастрофічного зіткнення за умови втрати контролю над супутниками скоротився з 164 днів у 2018 році до всього 2,8 доби. Це означає, що навіть короткочасна втрата зв'язку з космічними апаратами через геомагнітну активність може запустити ланцюгову реакцію зіткнень.

Ключовою причиною такої крихкості орбітальної системи стало різке збільшення кількості об'єктів на низькій орбіті завдяки мегасузір'ям, таким як Starlink та Amazon Kuiper. Сьогодні зближення двох супутників ближче ніж на кілометр відбувається кожні 22 секунди по всій орбіті, а для сузір'я Starlink цей інтервал становить лише 11 хвилин. Система утримується цілісною лише завдяки мільйонам автоматичних коригувальних маневрів на рік, які виконуються без участі людини.

Геомагнітна буря створює ідеальні умови для катастрофи, оскільки одночасно підвищує щільність верхньої атмосфери та порушує комунікаційні канали. Супутники починають нерівномірно гальмувати і сходити вниз, а невизначеність їхніх позицій зростає до кількох кілометрів, що робить неможливим планування маневрів уникнення. Подібна ситуація вже спостерігалася під час «Ганнонської бурі» травня 2024 року, коли майже половина активних супутників змушена була маневрувати.

Для вимірювання ризику дослідники з Принстонського університету та Університету Британської Колумбії розробили показник CRASH Clock (Collision Realization And Significant Harm Clock). Якщо потужна сонячна буря відключить автоматичне керування на 2,8 доби, імовірність першого каскадного зіткнення становитиме 30% вже за першу добу. Після цього процес стане самопідтримуваним, і уламки почнуть знищувати інші апарати, що призведе до синдрому Кесслера.

Ситуація погіршується щороку: у 2025 році кількість космічних запусків перевищила 300 на рік, що значно збільшує щільність орбітального трафіку. Без міжнародного регулювання та впровадження нових стандартів відмовостійкості, час до критичної межі може скоротитися до кількох годин. Вчені наголошують, що хоча автоматичні системи зараз справляються, запас міцності орбітальної інфраструктури скоротився у 30–60 разів за останні сім років.