Свята в підпіллі ОУН та УПА

Свята в підпіллі ОУН та УПА «Повстанський Великдень 1943 р.» Малюнок В. Кваша. З фондів Волинського краєзнавчого музею У добу збройної боротьби українського національно-визвольного руху велике значення мали не лише бої чи політична діяльність, а й духовне виховання молоді.

Українське підпілля та повстанці намагалися зберегти національну пам’ять, підтримати дух єдності й патріотизму серед населення. Почесне місце у підпіллі та УПА відводилось відзначенню важливих історичних дат, які нагадували про боротьбу українців за свободу і державність. У підпільних виданнях, звернених до молодого покоління, наголошувалося на необхідності відзначення національних свят, що символізували безперервність визвольної традиції українського народу.

Важливі свята для українського підпілля та повстанців Звертаючись до молоді українські націоналісти серед закликів до боротьби за Самостійну Соборну Державу закликали до відзначення важливих для українського народу дат. У брошурі «Вказівки українській селянській, робітничій та інтелігентській молоді зах. обл. т.

зв. УССР яка живе легально» виданої і поширеної у 1947 р. підпільною друкарнею зустрічаємо настанову про відзначення низки національних свят: «Відсвятковуйте національні свята: 22 січня – Свято Самостійності, 24 квітня – Свято Гурбів,29 січня – Свято Крут, 9 березня – Роковини Шевченка, 23 травня – Свято Героїв, 30 червня – Свято Державності, 31 серпня – Свято Зброї, 1 листопада – Свято Листопадового зриву».

Титульний аркуш брошури «Вказівки українській селянській, робітничій та інтелігентській молоді зах. обл. т. зв.

УССР яка живе легально», 1947 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею. Свято Самостійності (Соборності) було внесене до переліку обов’язкових організаційних свят на ІІ Великому Зборі ОУН (б) у квітні 1941 року. Це одне з найважливіших відзначень, яке демонструвало тяглість боротьби за Самостійну Соборну Україну.

Традиція святкування бере початок від проголошення незалежності Української Народної Республіки 22 січня 1918 року та Акту Злуки УНР і ЗУНР, проголошеного через рік. Одним із поширених способів відзначення цього дня було розповсюдження пропагандистських листівок серед населення з метою підкреслення безперервності визвольної боротьби.

Відомою листівкою на цю тему є робота Ніла Хасевича виконана в техніці деревориту «22 січня – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ». Листівка ОУН«22 січня — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ». Автор Ніл Хасевич.

З фондів Волинського краєзнавчого музею Ще одна листівка – «22 січня 1918 р. Вшануймо день Української Державности», приурочена до цього свята, поширювалася на Волині, а в лютому 1947 року була вилучена під час обшуку у Сокола (прізвище — авт.). Її поширення у повоєнний час свідчить про актуальність відзначення Дня Соборності, незважаючи на те, що визвольна боротьба втрачала свою потугу.

Сама листівка датована 1943 р. У центрі зображення розміщено гравюру козака, який тримає в руці Універсал про проголошення незалежності України. Листівка ОУН. «22 січня 1918 р. Вшануймо день Української Державности».

З фондів Волинського краєзнавчого музею Ще більш символічне зображення зустрічаємо на листівці «Хай живе 22 січня». По центру зображено три українських воїни різних історичних періодів. Перший тримає стяг.

У правому верхньому куті листівки – стилізоване зображення тризуба. Цю листівку поширювали на Волині взимку 1947 року. Листівка ОУН «Хай живе 22 січня».

З фондів Волинського краєзнавчого музею Свято Гурбів, яке відзначали повстанці 24 квітня, пов’язане з важливою історичною подією. У квітні 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся найбільший в історії бій УПА проти військ НКВС. Попри значну чисельну перевагу противника, повстанці зуміли вирватися з оточення та зазнали менших втрат, ніж ворог.

Заклик до вшанування цієї події міститься в брошурі «Вказівки українській селянській, робітничій та інтелігентській молоді західних областей т. зв. УРСР, яка живе легально», виданій у 1947 році.

Свято Крут – 29 січня. Вшанування подвигу та героїзму учасників бою під Крутами стало важливим символічним актом, що підкреслював безперервність визвольної боротьби для вояцтва УПА та українського підпілля ОУН. Для них цей бій був прикладом жертовності, відданості ідеї державності та готовності молоді стати на захист України навіть у нерівних умовах.

У пам’ять про цю подію проводилися виховні бесіди, видавалися накази про відзначення, а також на честь героїв Крут називали окремі підрозділи. Героїзм окремих боїв УПА часто порівнювали з подвигом крутян, підкреслюючи спадкоємність боротьби різних поколінь проти одного ворога. Часто подвиг Героїв Крут знаходив відображення в підпільній пропаганді, зокрема у листівках.

Серед них – роботи, виконані за дереворитами Ніла Хасевича. Одна з таких листівок має гасло: «Слава Україні! За Україну.

За волю, за Народ! ». На її центральному плані зображений вояк УПА, який із піднятою вгору лівою рукою стоїть на прапорах нацистської Німеччини та Радянського Союзу, що символізує боротьбу проти обох окупаційних режимів.

У центрі композиції міститься напис: «300 під Крутами, під Базаром — 359, безліч у боротьбі ОУН і УПА». У лівому нижньому куті подано скорочений підпис автора – Ніла Хасевича. Відомо, що навіть у часи нацистської окупації прихильникам української самостійності вдавалося вшановувати подвиг героїв бою під Крутами.

У січні 1942 року в місті Рожище, за ініціативи священика Івана Ліхнякевича, на їхню честь було проведено вечір пам’яті. Під час заходу його донька Олена декламувала авторський вірш «Борцям-юнакам, що полягли під Крутами». Програма заходу пам’яті Героїв Крут.

З архівно-кримінальної справи І. Ліхнякевича Роковини Шевченка – 9 березня.Не дивно, що українське підпілля закликало молодь вшановувати цю дату, адже Тарас Шевченко був однією з ключових постатей, яка суттєво вплинула на формування учасників українського визвольного руху ХІХ–ХХ століть. Його творчість широко використовувалася та активно цитувалася у видавничій діяльності підпілля, слугуючи важливим ідейним і моральним орієнтиром у боротьбі за національну незалежність.

Із листівки «Слава героям України», яку у 2009 році до фондів Волинського краєзнавчого музею передали співробітники Управління Служби безпеки України у Волинській області, видно, що її зміст розпочинається з цитати Тараса Шевченка. Листівка присвячена подіям початку німецько-радянського протистояння 1941 року. У ній ідеться про злочини радянської влади, а також висвітлюється діяльність і боротьба ОУН під проводом Євгена Коновальця та Степана Бандери.

Окрему увагу приділено трагічним подіям у селі Диковини (нині – Берестечківська громада Луцького району), зокрема згадуються жертви серед місцевого населення та насипання символічної могили на честь загиблих борців.Листівка датована і підписана: «Диковини, дня 21.09.1941 року». Фрагмент листівки ОУН "Слава героям України".

З фондів Волинського краєзнавчого музею Читайте також: У мережі показали історичні великодні листівки Збройних Сил України Свято Героїв – 23 травня. Його було запроваджено постановою ІІ Великого Збору ОУН, що відбувся у квітні 1941 року в Кракові. Дата обрана невипадково, адже вона пов’язана з річницею загибелі Євгена Коновальця (23 травня 1938 року) – одного з провідних діячів українського націоналістичного руху.

Водночас це свято присвячене вшануванню пам’яті інших визначних борців за українську державність, зокрема Симона Петлюри та Миколи Міхновського, які зробили вагомий внесок у формування ідеї незалежної України. Свято Героїв мало на меті не лише вшанування полеглих, а й виховання нового покоління борців у дусі національної свідомості, жертовності та готовності продовжувати визвольну боротьбу.

Для підпілля ОУН і вояцтва УПА це було важливим ідейним інструментом, який підкреслював тяглість визвольних змагань і єдність різних поколінь борців за незалежність України. Портрет Є. Коновальця вилучений при затриманні Іванюка у липні 1948 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею Свято Державності – 30 червня.

Відзначення пов’язане з проголошенням Актувідновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 р. З брошури «ДО ГЕНЕЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ» Київ – Львів, 1950 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею Свято Зброї – 31 серпня. Традиція цього свята пов’язана з входом українських військ до Києва у 1919 році, що стало символом військової звитяги та боротьби за державність.

На Волині українські повстанці підтримували цю традицію, зокрема в серпні 1947 року поширювали листівки відповідної тематики. У них викладалася історія Свята Зброї та підкреслювалося його значення як символу збройної боротьби українського народу за незалежність. Листівка поширена повстанцям на Волині до «Свята зброї» у серпні 1947 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею Свято Листопадового зриву – 1 листопада.

Дата була важливою для відзначення позаяк ознаменувала постання на західноукраїнських землях ЗУНР. Українське підпілля та вояцтво УПА відзначали і великі релігійні свята, зокрема Різдво та Великдень. Їх святкували в лісі, у криївках або, за можливості, відвідували церкву.

Це була нагода зустрітися з друзями чи родиною, яких часто не бачили тривалий час. Напередодні важливих історичних чи релігійних свят повстанці та підпілля закликали населення дбати про могили полеглих та опікуватись їх належним виглядом. В одному із закликів написано: «Опікуйтесь могилами поляглих українських повстанців, революціонерів. Кожна могила повинна мати хрест, на ньому повинна бути табличка з написом хто похований.

На могилах повстанців не повинні ніколи в’янути квіти. Організовуйте в національні чи релігійні свята відвідини цих могил з відповідною програмою». Важливо відмітити, що цієї традиції справді дотримувались.

Окрім того вже зі здобуттям Україною Незалежності цим опікувались ветерани ОУН і УПА та їх нащадки. Святкування Великодня в підпіллі. Волинь, квітень 1951 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею Релігійні свята ставали можливістю для поширення ідей боротьби серед широких мас населення.

Нерідко під час або напередодні таких свят розповсюджували листівки із закликами до боротьби та спротиву радянській політиці. Особливо важливими були листівки, що поширювалися в післявоєнний період. Вони демонстрували продовження боротьби з радянською карально-репресивною системою та підкреслювали необхідність підтримки з боку цивільного населення.

Взимку 1950 року листівку «Христос Воскрес — Воскресне Україна! » радянські органи вилучили у жителя села Скулин Ковельського району Павла Потещука. Зовсім молодого, 18-річного Павла звинуватили в приналежності до Організація українських націоналістів та в антирадянській агітації і засудили до 10 років виправно-трудових таборів.

В ув’язненні він провів 6 років. Лише зі здобуттям Україною незалежності був реабілітований. Листівка ОУН «Христос Воскрес – Воскресне Україна!

». 1949 р. З фондів Волинського краєзнавчого музею Отже, для українського підпілля та вояцтва УПА національні й релігійні свята мали не лише символічне, а й практичне значення. Вони слугували важливим засобом збереження історичної пам’яті, виховання патріотизму та підтримки морального духу населення.

Через відзначення ключових дат і поширення відповідних матеріалів підпілля підкреслювало безперервність боротьби за незалежність України та формувало національну свідомість молодого покоління навіть у складних умовах окупації й репресій.