В Україні військовослужбовці та їхні родини часто плутають поняття самовільного залишення частини (СЗЧ) та дезертирства, хоча ці правопорушення мають суттєві відмінності та різні наслідки. Головна відмінність полягає у намірі військовослужбовця та його бажанні повернутися до виконання обов'язків.

Як пояснили на сторінці Рівненського обласного ТЦК та СП, СЗЧ розглядається як тимчасова відсутність, коли особа планує згодом повернутися до служби. Це може бути пов'язано з особистими обставинами, сімейними проблемами або психологічним виснаженням, але без наміру остаточно покинути армію.

Дезертирство ж є свідомим рішенням назавжди залишити військову частину або не з'являтися до місця служби. У цьому випадку йдеться про повне ухилення від військових обов'язків. Кваліфікація СЗЧ зазвичай настає після кількох діб відсутності, тоді як дезертирство пов'язане з тривалим або безстроковим зникненням.

Відповідальність за ці злочини також різна. За статтею 407 КК України (СЗЧ) у воєнний час передбачено від 5 до 10 років ув'язнення. За дезертирство (стаття 408 КК України) покарання суворіше — від 5 до 12 років тюрми. Важливо, що у випадку СЗЧ повернення до частини та визнання помилки може стати підставою для пом'якшення покарання.

Найчастіше серед військовослужбовців фіксуються саме самовільне залишення частини та порушення правил поводження зі зброєю. Міністр оборони Михайло Федоров раніше анонсував зміни в процесах мобілізації та нові рішення щодо СЗЧ, які також торкнуться бійців штурмових і піхотних загонів.