Львівське обласне територіальне центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) офіційно роз'яснило військовослужбовцям та їхнім родичам, чим саме відрізняється самовільне залишення частини (СЗЧ) від дезертирства. У відомстві наголосили, що головна відмінність криється у намірі військового, тривалості його відсутності та ступені суворості кримінальної відповідальності, яка може настати за ці дії.

Самовільне залишення частини, передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України, розглядається як тимчасове залишення місця служби без дозволу. Ключовим фактором тут є відсутність наміру остаточно покинути військову службу. Військовослужбовець, який вчинив СЗЧ, зазвичай планує повернутися, а причинами можуть стати особисті обставини, конфлікти або фізичне та моральне виснаження.

Фото до матеріалу: СЗЧ чи дезертирство: у Львівському ТЦК пояснили різницю та можливі терміни ув'язнення

Натомість дезертирство (стаття 408 КК України) є свідомим рішенням залишити службу назавжди або ухилитися від виконання обов'язків. Цей злочин передбачає тривалу відсутність або нез'явлення на службу без наміру повернення. Якщо СЗЧ часто має короткостроковий характер, то для кримінальної відповідальності за дезертирство достатньо тривалого перебування поза строком без дозволу.

Санкції за ці правопорушення суттєво відрізняються. За самовільне залишення частини в умовах воєнного стану передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі. За дезертирство покарання є суворішим – від 5 до 12 років. Важливо, що добровільне повернення військовослужбовця після СЗЧ може бути розцінене судом як пом'якшувальна обставина, тоді як наслідки дезертирства залишаються більш тяжкими.

Нагадаємо, що Верховна Рада України нещодавно підтримала проєкт закону про продовження строку проведення загальної мобілізації. Строк мобілізації було продовжено з 4 травня 2026 року на 90 діб, тобто до 2 серпня поточного року, що підкреслює актуальність дотримання військового законодавства в умовах воєнного стану.