Територія Росії на 2000 км від кордону перестала бути мирним тилом: інтерв'ю командувачу СБСУ Роберту Бровді

Українські далекобійні дрони перетворили глибинну територію Росії на поле бою. Командувач Сил безпілотних систем Збройних Сил України Роберт Бровді із позивним «Мадяр» заявив, що Україна переносить війну на їхню територію, щоб ворог теж відчував її наслідки. «Ми для ворога як червона ганчірка», — порівнює він ситуацію, описуючи, як підрозділ готується до запуску нових апаратів.

Останніми тижнями акцент ударах змістився на критично важливі інфраструктурні об'єкти, зокрема нафтопереробні заводи. Ці атаки спрямовані на зупинку експорту енергоресурсів, які Москва використовує для фінансування війни. Бровді наголошує, що такі стратегічні удари спричинять критичні втрати в енергетичному секторі Росії, оцінюючи їх у десятки мільярдів доларів.

Технологічний прогрес дозволяє дронам подолати відстань понад 1000 км, а деякі моделі — і більше. Це змінює тактику ведення війни, дозволяючи завдавати ударів по цілях, які раніше вважалися безпечним тилом. «Територія на відстані 1500–2000 км усередині Росії більше не є мирним тилом», — застерігає командувач, підкреслюючи, що безпілотники літають туди, коли і куди захочуть.

Крім знищення інфраструктури, пріоритетною метою є військовий персонал ворога. ЗСУ ставлять завдання щомісяця знищувати більше солдатів, ніж Росія здатна мобілізувати. За словами Бровді, 30% усіх ударів дронами припадають саме на військовий персонал, і цей план перевиконується вже чотири місяці поспіль.

Війна ведеться з секретних підземних командних центрів, де оператори в реальному часі контролюють атаки. Кожен удар фіксується відео, що підтверджує знищення цілей. Такий підхід дозволяє не лише завдавати фізичних втрат, а й підірвати моральний дух противника, змусуючи росіян ставити під сумнів війну, яку веде їхня країна.

Роберт Бровді, етнічний угорець з Ужгорода, до війни був заможним бізнесменом та колекціонером мистецтва. Тепер він керує підрозділом, який він називає «Птахи Мадяра». Його стратегія базується не на розгортанні нових наступів, а на стримуванні просування ворога та запобіганню реалізації російських планів щодо захоплення решти Донбасу.

Наслідки цих дій вже відчувають мешканці російських міст, зокрема Туапсе, де після ударів по нафтопереробному заводу спостерігають токсичний дощ. Бровді стверджує, що якщо нафтопереробні заводи є інструментом заробляння грошей на війну, то вони є законною військовою ціллю. Його мета — створити шоковий ефект і змусити більше росіян поставити під сумнів агресію.