За даними Опендатабот, минулого року в Україні зафіксували 219 випадків булінгу у школах. Понад половина протоколів була складена на підлітків 14–16 років. Реальна кількість інцидентів може бути значно більшою, адже діти часто мовчать про цькування, а дорослі — недооцінюють його травматичність. За даними Українського інституту дослідження екстремізму, 40% дитячих самогубств стаються саме через цькування.

Булінг може проявлятися у психологічному, фізичному та сексуальному насильстві, а також здійснюватися за допомогою цифрових засобів комунікації (кібербулінг). Агресія шкодить психічному або фізичному здоров'ю потерпілих. Сьогодні булінг в Україні карається законом: з 16 років кривдники несуть адміністративну відповідальність, а за вчинки молодших дітей відповідають їхні батьки. Булінг карають штрафами від 850 грн до 3400 гривень.

Чому в підлітковому колективі одні діти стають агресорами, а інші — жертвами? Булінг — це не окей. Але часто він стає наслідком травми: наприклад, булер/булерка страждають вдома від емоційного чи фізичного насилля, мають тяжкі переживання і не знають, як проявляти емоції по-іншому, або ж за допомогою агресії пробують захистити себе, бо "найкращий захист — це напад".

Цькування руйнує фундамент самосприйняття: самооцінку, мотивацію, амбіції, бажання вирізнятися та навіть бажання жити. Якщо такі дії є регулярними — наслідки можуть супроводжувати постраждалого все життя та не давати щасливо жити, працювати та прагнути чогось нового, будувати міцні стосунки з людьми й довіряти їм. Тож чим раніше ти зможеш звернутися за підтримкою — тим легше та швидше тобі буде подолати наслідки.

Учитель має бути людиною-медіатором — незалежною стороною, яка негайно втрутиться та поставить ситуацію на паузу. Чому на паузу? Бо далі буде ще багато роботи: із двома учнями в безпечному просторі, з кожним із них окремо, спілкування з батьками, адже причина такої агресивної поведінки може йти якраз із сім'ї. Обов'язково варто залучати до роботи шкільного психолога.

Не мовчати, а терміново повідомити про ситуацію довіреному дорослому — тому, кому довіряєш. Ти не закладаєш кривдника, й це не "стукацтво": таким чином ти просто захищаєш власні права. Це можуть бути твої батьки чи старші сестри/брати, класний керівник/керівниця, шкільний психолог/психологиня. Також є платформи, де слухають і допомагають. Наприклад: Національна дитяча "гаряча лінія" — 116 111. Це безплатно та анонімно.

Люди діляться своїми спогадами про шкоду, яку завдає цькування. Анна Горб розповідає, як після епізоду з приниженням перед шкільною дискотекою вона почала часто міняти школи. Цей досвід зробив із неї іншу людину — це я добре усвідомила вже у дорослому віці, коли прийшла до психотерапії. Страх відторгнення та байдужості однолітків дуже гостро проявляється саме в груповій взаємодії.

Аліна Холбан згадує політику "проти кого дружимо?" у середній та старшій школі. Популярність і визнання в колективі зазвичай здобували підлітки, які вирізнялися нахабністю, цинізмом, показною крутістю або високим соціальним статусом батьків. Найболючішим було усвідомлення безкарності кривдників. У вчителів не було чіткої стратегії протидії булінгу. Здавалося, що в тодішньому шкільному середовищі цькування взагалі не вважали проблемою.

Вікторія Білоусова-Верещагіна переїхала в інше місто і зіткнулася з переслідуванням через заїкання. Протягом пів року вона просила не чіпати її, допоки не побилася з однією із переслідувачок. Згодом усі дізналися, що вона вміє співати, і почала брати участь у всіх конкурсах і концертах. Зламати її не вийшло. Я не закликаю вдаватися до фізичного насилля у відповідь на булінг. Але в моєму випадку, на жаль, це був єдиний дієвий метод.

Людям, які переживали схожі періоди, раджу насамперед усвідомити: це було насильство, а не "школа життя". Булінг не є нормою. Цькування не можна виправдати жодними аргументами на кшталт "це ж підлітки", "вони ж хлопці", "всі через таке проходили". А після цього усвідомлення раджу маленькими кроками відновлювати віру в себе, взяти відповідальність за свої травми та подбати про внутрішню дитину, яка десь у глибині свідомості досі чекає на справедливість, підтримку й захист.