Громада Маневичів сьогодні прощала з одним із своїх синів — захисником Андрієм Сидоруком. Його останню земну дорогу супроводжували мовчазна молитва, живий коридор та невимовна тиша, що панувала на місці поховання.

Андрій Іванович помер раптово 1 травня, коли знаходився вдома на короткій відпустці. Серце, виснажене тягарем війни та безсонними ночами на передовій, перестало битися, залишивши родину у шокі.

До призову до лав Збройних Сил України Андрій жив звичайним життям, працюючи робітником у закладі освіти та дбаючи про своїх синів. Він був надійною людиною, яка ніколи не відмовляла в допомозі та завжди посміхався.

З січня 2024 року він став оператором радіоелектронної боротьби, виконуючи складні завдання на гарячих напрямках. Його служба була призначена для того, щоб інші могли жити спокійно та безпечно.

Похорон відбувся у Свято-Воскресенському храмі, а останні військові почесті були віддані на Алеї Слави. Трикратний залп та звуки Державного Гімну супроводжували захисника до вічного спочинку.

Найбільше втрату зазнали рідні Андрія: мама Надія Якимівна, дружина Оксана Миколаївна та сини Іван і Дмитро. Громада висловлює їм щирі співчуття та підтримку у цій важкій хвилині.

Пам'ять про Андрія Сидорука житиме серед тих, хто його знав та цінував його людяність та відданість служінню Україні. Вічна пам'ять захиснику, який віддав своє життя заради майбутнього нашої країни.