Рідне село Черськ занурилось у тишу і скорботу, коли громада провела в останню дорогу свого земляка, воїна Євгена Васильовича Котельницького. Ця трагічна подія стала важким випробуванням для всієї Маневицької громади, яка довго чекала повернення Героя додому.

Дорога до рідної хати була встелена квітами, а земляки зустрічали свого захисника на колінах, схиливши голови у глибокій скорботі. Після тривалого та болючого очікування, герой повернувся додому «на щиті», викликавши хвилю емоцій серед присутніх.

Чин поховання зібрав не лише рідних та близьких, а й побратимів, представників влади та жителів усієї громади. У кожному погляді на траурну процесію читачі бачили біль втрати і розуміння ціни, яку платить Україна за свою свободу.

Під звуки Державного Гімну України та залпи почесної варти тіло воїна віддали рідній землі. Синьо-жовтий стяг, яким була покрита труна, передали родині як символ незламності та вічної вдячності держави за подвиг солдата.

Найважче було бачити очі чотирьох дітей, для яких Євген був усім світом. Ця рана ніколи не загоїться, а його ім'я віднині навіки вписане золотими літерами в історію боротьби за незалежність України.

Спочивай з миром, наш захиснику. Ти виконав свій обов'язок до останнього подиху. Вічна пам'ять і Царство Небесне Герою Євгену!