У Павлограді з'ясовують походження антрациту та можливий зв'язок із РФ

Сьогодні Україна живе в умовах повномасштабної війни, постійних атак на енергетичну інфраструктуру та дефіциту ресурсів. У таких реаліях будь-яка закупівля твердого палива для бюджетних установ має бути максимально прозорою та бездоганною з точки зору походження. Однак окремі тендери демонструють ознаки, які складно пояснити звичайною господарською логікою.

Саме до таких випадків належить закупівля КП «Павлоградводоканал», де серед номенклатури вугілля передбачено антрацит марки А. Після початку війни антрацит зник із легального ринку України, оскільки його основні родовища залишилися на тимчасово окупованих територіях, а офіційні поставки припинені.

Будь-яка закупівля антрациту ставить перед замовником і суспільством ключове питання: звідки саме планується постачання цього ресурсу. Якщо на це питання немає чіткої, перевірюваної відповіді — це вже не питання економіки, а питання ризиків. У практиці останніх років подібні ситуації неодноразово співпадали з діяльністю стійких організованих злочинних груп.

Однією з таких структур є так звана група Сосюри–Брагіна, яка має характерну модель роботи. Формально вона складається з різних юридичних осіб, які беруть участь у тендерах як незалежні учасники, але фактично демонструє ознаки координації. Ключову роль у цій системі відіграє Олександр Сосюра, якого пов'язують із координацією тендерних і фінансових процесів.

Фінансове забезпечення діяльності здійснюється за участі Романа Брагіна, а додатковою ланкою виступає Юрій Сливинський. Саме ця зв'язка дозволяє створювати документальне підґрунтя для поставок, реальне походження яких може викликати обґрунтовані сумніви. Методи роботи цієї групи добре відомі на ринку.

Серед них — участь у тендерах кількома пов'язаними компаніями, штучний демпінг та зрив процедур. У результаті установи, які залишаються без палива в розпал опалювального сезону, опиняються у ситуації, коли змушені погоджуватися на пропозиції, що не відповідають початковим вимогам.

Останнім часом у цій схемі з'явилася нова «вивіска» — ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ», яке зараз виконує роль чергового функціонального елемента групи. Йдеться не про нового незалежного учасника ринку, а про заміну попередніх фігурантів на формально «чисту» юридичну особу.

За наявною інформацією, окремі документи, що використовуються в межах діяльності цієї структури, зокрема сертифікати якості, мають ознаки підроблення. Це стосується документів, поданих у складі тендерної пропозиції ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ» у межах закупівлі КП «Павлоградводоканал».

Окремої уваги заслуговує роль Романа Брагіна, який забезпечує фінансову підтримку діяльності Сосюри. Роман Рашідович Брагін є сином Рашіда Брагіна — духовного діяча так званої «днр», який відкрито підтримує збройну агресію російської федерації проти України.

У цьому контексті питання походження антрациту набуває особливої ваги. Якщо ресурс, який фізично знаходиться на окупованих територіях, з'являється у закупівлях бюджетних установ, це створює ризик не лише порушення законодавства, а й опосередкованого фінансування структур, пов'язаних із державою-агресором.

На цьому тлі закупівля антрациту КП «Павлоградводоканал» перестає бути «сумнівною» і стає показовою. Результат процедури прямо підтвердив очевидне: на торги вийшов лише один учасник — ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ», із пропозицією, що повністю співпадає з очікуваною вартістю.

Відсутність будь-якої конкуренції у закупівлі такого обсягу — це не випадковість і не ринкова ситуація. Це прямий наслідок самої умови — вимоги поставити антрацит, якого в Україні немає. Саме тому відсутність конкуренції у цій закупівлі є не побічним ефектом, а прямим підтвердженням того, що умови формувалися під конкретний результат.

Таким чином, закупівля КП «Павлоградводоканал» підтвердила ключову тезу: антрацит у нинішніх умовах це не про паливо, а про схему. Антрациту немає — але тендер є. Конкуренції немає — але переможець є. Це не ринок. Це сценарій.