Удари по азотних заводах: як атаки на хімічну промисловість РФ б'ють по бюджету війни

Російські мільярдери, зокрема засновник ЄвроХіму Андрій Мельниченко, зізналися, що серія атак безпілотників останніми місяцями завдала серйозної шкоди галузі азотних добрив. Це визнання, зроблене на конференції Російської спілки промисловців і підприємців, підтверджує ефективність української кампанії проти виробників вибухівки та сировини для війни.

Останні місяці стали періодом серйозних ударів по ключових об'єктах. У ніч проти 25 лютого було атаковано хімічний завод у Дорогобужі, де загинули сім осіб, а виробництво селітри впало на 5%. 19 березня дрони пошкодили цех оцтової кислоти на заводі «Азот» у Невиномиську, а 13 квітня удару зазнав «Череповецький Азот», уражені два з трьох цехів азотного комплексу. Ці збитки мають довгострокові наслідки для відновлення виробництва.

Ринок вже реагує на ці події: європейські інвестори почали захищати вкладення в зернові через очікувану нестачу добрив. Росія змушена була запровадити заборону на експорт аміачної селітри до кінця квітня та продовжити обмеження на вивіз промислової сірки до червня 2026 року. Це свідчить про те, що Москва втрачає контроль над логістикою та виробництвом.

Вплив цих ударів виходить далеко за межі хімічної галузі. Селітра є основним прекурсором для виробництва КАБів та снарядів, тому параліч її виробництва гальмує плани Москви щодо випуску чотирьох мільйонів одиниць боєприпасів до 2026 року. Без селітри неможливо одночасно годувати поля та армію, змушуючи Кремль обирати між агросектором та війною.

На тлі цих проблем Україна та її партнери з ЄС масштабують виробництво зброї. Західні компанії, такі як Rheinmetall та MBDA, нарощують випуск ракет та дронів, а локалізація виробництва дозволяє обходити бюрократичні перешкоди. Нові системи з автозахопленням цілі нівелюють перевагу російського РЕБ, змушуючи ворога витрачати ресурси на перехоплювачі.

Економічний тиск посилюється через падіння експорту зерна та добрив. Попри спроби демпінгу, перевалка в портах Балтики впала на 12%, а навантаження на залізницю зменшилося на 2,5%. Це означає, що джерела фінансування війни висихають, а агросектор, який раніше приносив рекордні доходи, опиняється в кризі через відсутність сировини.