«Ваш син загинув»: як в Ізраїлі повідомляють родичам про загибель воїна

У Ізраїлі повідомлення родичам про загибель воїна — це не просто дзвінок, а суворий протокол, який включає особистий візит групи з офіцерами та психологом. Така система була розроблена десятиліттями через постійні війни в регіоні, щоб уникнути хаосу та надати підтримку у найважчий момент. Старший лейтенант резерву Зоя Север, яка народилася у Львові, розповідає, що група завжди складається з трьох осіб, щоб зменшити ризик помилок і забезпечити професійну дистанцію.

Візит називають «стукотом у двері», і до родини прибувають максимально непомітно, залишаючи машину за рогом. Офіцери заходять до помешкання, щоб контролювати реакцію родичів, допомагають їм сісти та запобігають травмам у стані шоку. Повідомлення дають одразу, без затягування, використовуючи чітку формулу: «Капітан такий-то із сумом повідомляє вам, що ваш син загинув під час виконання бойового завдання».

Історія системи сягає 1948 року, коли повідомлення давали товариші або командири без правил. Лише у 1990-х відкрили курси для офіцерів сповіщення, а в 2008-му створили спеціалізовану школу. Завдання покладається на офіцерів віком від 30 років, які мають сімейний стан та життєвий досвід, щоб залишатися стабільними в екстремальних умовах.

Психологічний контроль є невід'ємною частиною роботи. Офіцерів постійно оцінюють через співбесіди та тести, а після масштабних конфліктів, таких як теракти 2023 року, навантаження зростає, що вимагає посилення моніторингу стану персоналу. У разі невдачі психолог має право відсторонити працівника від виконання обов'язків.

Система суворо забороняє витоку інформації в публічний простір до моменту особистого повідомлення. Історичний випадок згибелі Рона Арада та його сина, коли журналісти дізналися про трагедію раніше офіційного візиту, призвів до судового позову родини та закріплення цього правила на законодавчому рівні.

Після інформування настає пауза, під час якої оповіщувачі не намагаються заповнити тишу, а згодом допомагають людині повернутися до базових дій. Деталі трагедії розповідають пізніше, а дітям про загибель рідних повідомляють лише близькі, щоб зберегти сімейний контекст. Після кожного виїзду група проводить внутрішній розбір події для фіксації досвіду та зменшення ризиків психологічних травм.

В Україні процес сповіщення зараз перебуває на етапі формування, де раніше домінували індивідуальні рішення командирів або телефонні дзвінки. Нині представники ТЦК особисто прибувають до родин, але перехід до системного підходу з навчанням та стандартизацією залишається ключовим викликом для армії.