Астрономи вперше зафіксували унікальне явище, яке вони умовно називають «диханням» Сонячної системи. Це відкриття стало можливим завдяки змінному рентгенівському світінню, що виникає під час взаємодії сонячного вітру з навколишнім космічним простором.

Ключову роль у спостереженні зіграв космічний телескоп eROSITA, який створює детальні карти неба у м'якому рентгенівському діапазоні. Дані приладу показали, що випромінювання не є статичним, а пульсує з часом, ніби живий організм.

Фото до матеріалу: Вчені вперше зафіксували «дихання» Сонячної системи: відкриття eROSITA

Фізична суть процесу полягає в обміні зарядами: заряджені частинки сонячного вітру стикаються з нейтральними атомами і захоплюють електрони. У цей момент виникає рентгенівське випромінювання, яке можна зафіксувати як у верхніх шарах атмосфери Землі, так і в межах геліосфери.

Спочатку вчені шукали джерело сигналу серед далеких галактичних структур, але виявили, що варіації занадто стабільні для об'єктів далекої глибини. Астроном Габріеле Понті пояснив, що джерело знаходиться буквально «під боком» — у нашій власній системі.

Інтенсивність цього «подиху» напряму залежить від сонячної активності: сигнал слабшає під час мінімуму сонячного циклу і посилюється у період максимуму. Це означає, що вся Сонячна система реагує на стан Сонця значно динамічніше, ніж вважалося раніше.

Відкриття має практичне значення для розуміння космічної погоди, яка впливає на супутники, зв'язок та енергосистеми на Землі. Тепер ми можемо вивчати геліосферу не лише через планети, а й через її власне рентгенівське світіння.

Геліосфера виявилася не статичною оболонкою, а динамічною структурою, що постійно рухається. Її межі лежать далеко за орбітою Плутона, проте навіть там вдалося зафіксувати цей унікальний космічний ритм.