Верховна Рада перед тестом: реформи заради бюджету та євроінтеграції

Верховна Рада стоїть перед найскладнішим випробуванням за останні роки: від швидкості та якості ухвалення законів залежить не лише фінансова стабільність держави, а й успіх євроінтеграційного курсу. Поточний порядок денний сформовано під впливом трьох взаємопов'язаних системних треків, які вимагають комплексної трансформації управління, фінансів та правової системи.

Ключовим пріоритетом залишається виконання зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом. Парламенту необхідно ухвалити закони про фіскальну дисципліну, податкову реформу та незалежність фінансових регуляторів. Ці кроки є умовою для отримання понад 11 млрд доларів до 2029 року, проте ризик затримки фінансування через недотримання індикаторів залишається високим.

Окремої уваги заслуговує програма Ukraine Facility, де кошти видаються виключно за принципом «гроші в обмін на реформи». Україна вже не виконала 14 індикаторів на суму 3,9 млрд євро, що загрожує втратою майже 16 млрд євро до кінця 2027 року. Для отримання цих коштів потрібні зміни в державному управлінні, корпоративному управлінні та судова реформа.

Наймасштабнішим викликом є євроінтеграційний порядок денний, який передбачає імплементацію понад 1600 актів права ЄС. Це вимагає повної перебудови регуляторного середовища в сферах енергетики, митної справи та захисту прав людини. Вартість адаптації, наприклад, у сфері засобів захисту рослин, може сягати 2 млрд доларів щороку.

Головна проблема полягає в тому, що обсяг роботи парламенту об'єктивно перевищує звичайні можливості, що створює ризик перевантаження та появи технічних помилок у законах. Вимоги до якості законодавства зростають, а фінансове навантаження на державу вимагає залучення додаткових інвестицій.

Зрештою, порядок денний Верховної Ради до кінця року — це дорожня карта системної трансформації країни. Це тест на зрілість усієї системи державного управління, який не можна не здати. Успіх залежатиме від конструктивного діалогу між урядом та парламентом та дотримання чітких строків виконання міжнародних зобов'язань.