Верховний Суд ухвалив важливе рішення щодо трудових прав працівників під час воєнного стану, скасувавши незаконне звільнення лікаря за прогул. Суд наголосив, що роботодавець зобов'язаний не просто зафіксувати відсутність співробітника, а й ретельно оцінити поважність причин, через які він не вийшов на роботу.

Справа стосувалася жінки, яка працювала лікарем-лаборантом у комунальному підприємстві. У квітні 2024 року її звільнили за прогул, оскільки вона не повернулася на роботу після завершення 90-денної відпустки без збереження зарплати. Працівниця перебувала за кордоном і мала статус тимчасового захисту, але роботодавець відмовив у наданні нової відпустки, вважаючи це формальним порушенням.

Суди першої та апеляційної інстанцій раніше відмовили у поновленні на роботі, посилаючись на те, що законодавство не передбачає повторного надання відпустки за тією ж статтею. Вони вважали, що відсутність працівниці не була належним чином оформлена і не мала поважних підстав з точки зору трудового кодексу.

Однак Верховний Суд зазначив, що прогул як підстава для звільнення вимагає доказів вини працівника. У умовах війни відсутність на роботі через необхідність забезпечення власної безпеки або виїзд за кордон може бути визнана поважною причиною. Формальний підхід до оцінки таких обставин є неприпустимим, оскільки право на життя та безпеку має пріоритет.

Колегія суддів вказала, що недосягнення згоди між працівником і роботодавцем щодо виду відпустки саме по собі не може бути підставою для звільнення. Суди попередніх інстанцій не дослідили обставини добросовісності поведінки жінки та не з'ясували, чи були її дії зумовлені об'єктивними причинами, пов'язаними з воєнними діями.

У результаті Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд. Це рішення встановлює важливий прецедент: роботодавці повинні діяти добросовісно та враховувати специфіку воєнного стану при прийнятті рішень про звільнення працівників.

Тепер суд апеляційної інстанції зобов'язаний провести ретельне розслідування та дати належну оцінку всім обставинам справи, зокрема статусу тимчасового захисту працівниці та її перебуванню за межами України. Це рішення може стати орієнтиром для багатьох трудових спорів, що виникають в умовах війни.