Ветеранський кодекс безумовно має право на існування і є необхідним для уніфікації хаотичного законодавства у сфері ветеранської політики. Водночас його прийняття можливе лише після суттєвого доопрацювання наявного проєкту №14265. Адвокат Андрій Йосипов наголошує, що ідея кодифікації передбачає систематизацію розпорошених норм та створення єдиного нормативного акту, який би комплексно регулював правовий статус ветеранів.

Аналіз урядового проєкту Кодексу про захист державності, незалежності та статус захисників держави свідчить про наявність низки критичних проблем. Документ позиціонується як систематизація, проте додатки демонструють іншу картину: ним пропонується внести зміни до 34 законів, тоді як скасовується лише один закон. Такий підхід фактично не замінює множинність законів, а лише доповнює її.

Другою критичною проблемою є масив відсилочних норм у тексті законопроєкту. Із 56 статей документа 30 містять відсилання до інших нормативних актів, що означає передачу значної частини регулювання на рівень підзаконних актів. Значна кількість положень передбачає визначення порядку реалізації прав Кабінетом Міністрів, що фактично робить права ветеранів залежними від подальших урядових рішень.

Кодекс ветерана має бути документом принципово іншого характеру, подібним до Правил дорожнього руху. Це має бути максимально прикладний інструмент, який дозволяє ветерану тут і зараз зрозуміти свої права, відповідальність органів влади за їх порушення та порядок отримання підтримки без бюрократичних лабіринтів.

Однією з ключових новацій є розмежування державної та соціальної підтримки ветеранів. Запропонований підхід передбачає, що навіть у випадку вчинення нетяжких злочинів проти основ національної безпеки ветеран не повинен бути повністю відкинутий суспільством. Особа може втратити право на державну підтримку у вигляді економічних пільг, але за нею зберігається соціальна підтримка, включаючи реабілітацію та психологічну допомогу.

Разом із тим аналіз зауважень Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими свідчить про системні недоліки. Коло осіб, на яких поширюється дія законопроєкту, не повною мірою відповідає можливому спектру його практичного застосування. Поза межами правового регулювання залишено осіб, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зокрема військовослужбовців та цивільних осіб, які перебувають або перебували у полоні.

Таким чином, Ветеранський кодекс безумовно має право на існування і є необхідним для уніфікації хаотичного законодавства. Водночас його прийняття можливе лише після суттєвого доопрацювання. Законодавець має створити справді самодостатній і системний нормативний акт, який міститиме чіткі правила, прозорі процедури судового захисту та реальне фінансове забезпечення задекларованих соціальних гарантій.