Від дахів до гармати: тернопільський артилерист Діброва прикриває піхоту на фронті

Тернопільський дахівник, який у цивільному житті перекривав дахи будинків, тепер прикриває небо для піхоти на передовій. Артилерист на псевдо Діброва з 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола розповідає про свій шлях від будівельника до командира розрахунку, який несе відповідальність за життя побратимів.

Повномасштабне вторгнення застало чоловіка 24 лютого 2022 року, коли йому було 32 роки. Спочатку він намагався піти до військкомату разом із колегами, але їх відправили створювати загони тероборони. Через відсутність строкової служби у перший раз його не взяли, і він повернувся до роботи. Проте внутрішнє рішення вже було прийняте, і перед Новим роком він чесно сказав дружині, що обов'язково піде служити.

Чоловік чотири рази ходив до ТЦК, кожен раз повертаючись додому без результату, що супроводжувалося сльозами рідних. Врешті-решт, на початку 2023 року він вирішив не залишати приміщення, доки його не відправлять у частину. У Часовому Яру він пройшов навчання, де його командир та старший навідник навчили його, що кожен бійці має вміти замінити будь-кого в розрахунку.

Перший справжній випробувальний термін стався вже на другому тижні служби, коли позицію розрахунку виявили та масово обстріляли. Командир батареї особисто приїхав на евакуацію, вивезли навіть гармату. Цей випадок показав, наскільки важливий єдиний колектив, який діє як єдиний механізм під вогнем.

Найбільш напруженим моментом став вихід з оточення під Новоіванівкою на Курщині у 2024 році. Коли ворожа бригада морської піхоти зайшла в тил, підрозділ змушений був тримати кругову оборону. Діброва та п'ятеро побратимів опинилися в оточенні без зв'язку, відстрілюючись від ворога на двох цивільних машинах. Снаряд РПГ влучив за п'ять метрів від їхнього авто, залишивши дірку в паливній лійці та пошкодивши колесо.

Попри постійну загрозу диверсійних груп, артилерист пишається успіхами свого підрозділу, особливо початком контрнаступу на Запоріжжі. Він згадує, як небо світилося від вогню, а поруч йшли обгорілі танкісти. Бійці на Курщині розуміли, що їхня героїчна оборона дозволила зняти навантаження з інших ділянок фронту, де нарешті перестали літати КАБи.