Від Дебальцевого до Закарпаття: історія прикордонника, який повернувся у стрій після ампутації

До Дня прикордонника історії героїв часто зводять до коротких фраз: «виконує службу», «захищає кордон». Але за цими словами стоїть шлях Олексія Бурлакова, який здавався майже неможливим. Його історія — це Дебальцеве, важкі поранення, ампутація ноги та довгий шлях до повернення у стрій, який він не збирався залишати.

Олексій родом із селища Вороніж на Сумщині. Його перша війна почалася у 2014 році в Національній гвардії. Він пам'ятає Дебальцеве не як символ, а як конкретні дні під обстрілами, коли вони вивозили поранених та підвозили боєприпаси. Тоді він був молодим і не думав про наслідки, просто виконував обов'язок захисника Батьківщини.

Після повернення до цивільного життя у 2019 році він підписав контракт і перейшов до прикордонної служби. Повномасштабне вторгнення 2022 року застало його на Луганщині, у Станиці Луганській. 8 березня під час мінометного обстрілу 120-мм міна вибухнула поруч. Олексій отримав важке поранення з перебитою артерією, а його побратим — поранення ніг.

Навіть будучи при свідомості на операційному столі, він не розумів, що його чекає. Після операції йому ампутували ногу. Шлях лікування був довгим: реампутація у Дніпрі, лікування у Вінниці та п'ять місяців реабілітації в Німеччині, де йому встановили протез. Найважчим виявився не фізичний біль, а психологічне прийняття втрати.

Ключову роль у відновленні відіграла підтримка родини та зустрічі з іншими ветеранами. Олексій згадує, як разом з побратимами піднявся на Говерлу з вантажем піску в рюкзаках, щоб зібрати кошти для військових. Цей досвід показав йому, що життя можна будувати далі, навіть з протезом.

Сьогодні Олексій Бурлаков знову у формі. Він служить на Закарпатті, де відповідає за морально-психологічний стан військових, дисципліну та взаємодію з цивільним населенням. Його мрія проста і спільна для всіх: мир, перемога та життя без втрат, заради чого він продовжує служити.