Вінницький водій тролейбуса Максим Гончаренко, який повернувся з фронту, знову щодня возить пасажирів містом. Після служби на Луганському напрямку та роботи в евакуаційній групі, що вивозила поранених, він знову сів за кермо, де колись починав свій професійний шлях. Ця історія стала прикладом того, як улюблена справа залишається незмінною навіть попри війну.

Максим працює у Вінницькій транспортній компанії з 2009 року. Спочатку він був кондуктором, потім став водієм, а у 2016 році остаточно обрав тролейбус. «Я зрозумів, що це моє. Коли сів за кермо — сумнівів уже не було», — згадує він. У 2023 році чоловіка мобілізували до лав ЗСУ, де він служив у 95-й бригаді.

На фронті Максим виконував бойові завдання, а згодом працював у евакуаційній групі. «Це надзвичайно відповідальна і складна робота — коли кожна поїздка може стати вирішальною для чиїхось життів. Там не думаєш про страх чи втому — головне встигнути, допомогти, витягнути своїх», — розповідає він. Після поранення та лікування Максима демобілізували за станом здоров'я.

Пройшовши реабілітацію, він повернувся до мирного життя. У компанії з розумінням поставилися до його стану та підібрали комфортні умови праці. Зараз водій найчастіше працює на маршрутах №17 та №18, особливо люблячи 17-й за спокійний ритм. «Мені здається, що я народився з кермом у руках. Це моя справа, і я хочу її робити добре», — каже Максим.

Водночас у транспортній компанії зазначають, що нині відчувається нестача водіїв, що створює додаткове навантаження на працівників. Команда відкрита до нових кадрів і запрошує тих, хто шукає стабільність і хоче бути корисним місту. «Хочеться миру, перемоги і щоб країна розвивалась», — додає водій.