Віцепрезидент США Дж. Вейнс назвав війну в Україні конфліктом за «невеликий шматок землі», але президент Володимир Зеленський чітко заявив, що територія не буде віддана без реальних гарантій безпеки. Чотири роки повномасштабної агресії Росії принесли неспівмірні втрати: загинули або зникли майже 1,8 мільйона військових, десятки тисяч цивільних, а понад 6 мільйонів українців змушені були покинути рідні домівки.

Міста зруйновані, лікарні та енергетичні системи стали ціллю, що змушує жити в постійному страху перед тривожними сиренами та відключеннями світла. Близько п'ятієї частини країни досі перебуває під окупацією, а спільноти, які колись були цілісними, тепер розірвані.

Це не просто війна за кордони, це системне знищення суверенної держави. Після Другої світової війни світ встановив принцип, що кордони не змінюють силою, і не можна вважати домовленістю акт агресії, який відбувся на чужій території.

Історія нагадує про трагедію Мюнхенської угоди 1938 року, коли поступки на користь Німеччини мали уникнути війни, але лише підштовхнули до більшої агресії. Ризик повторення подібної помилки сьогодні є реальним, якщо мир буде досягнуто без відповідальності за злочини.

Україна вимагає миру, який базується на справедливості та безпеці, а не на зручності для агресора. Без цього будь-яка угода лише відкладе конфлікт і дозволить новим загрозам.

Глобальна спільнота має зрозуміти, що сила не визначає моральну правоту, і що ігнорування злочинів проти міжнародного права веде до нестабільності в Європі та світі.