На 61-й Міжнародній арт-виставці Венеційське бієнале офіційно відкрилася виставка Still Joy — From Ukraine Into the World. Цей проєкт, що проходить у рамках паралельної програми, об'єднав українських та міжнародних митців навколо теми тихої, тривкої радості як прояву людяності. Відвідувачі зможуть побачити експозицію у палацо Contarini Polignac з 9 травня до 1 серпня цього року.

В основі проєкту лежать свідчення Гліба Стрижка, морського піхотинця, який повернувся з російського полону. Його історії стали скульптурними елементами, що дозволяють фрагментам реальності знайти своє місце в мистецькому просторі. Виставка презентує роботи таких відомих українських авторів, як Катерина Алійник, Пьотр Армяновський, Жанна Кадирова, Алевтина Кахідзе, Нікіта Кадан та інших.

Експозиція вибудувана за логічною послідовністю, починаючись з відеоінсталяцій Яреми Малащука та Романа Хімея про київські рейв-вечірки, зняті до і під час війни. Далі слідує ідилічний пейзаж Алійник та відеоесе Армяновського про сни Маріуполя. Завершується перша частина масштабною інсталяцією Сімоне Пост, яка перетворює інтер'єр палаццо на тимчасову архітектуру зі справжніх цукерок.

Окрему увагу приділено темам втрачених спільнот та вимушеного переміщення. Лауреатки премії Future Generation Art Prize Ашфіка Рахман та Жанна Кадирова розповідають про витривалість та турботу. Їхні роботи створені з дзвіночків, шовкових ниток та рослин, врятованих з розбомблених будівель, формуючи простір, де життя відновлюється.

Виставка також досліджує особисті свідчення радості та смутку. У роботах Ґабріеля Ґолаята солдати та представники ЛГБТКІА-спільноти діляться особистими історіями, а фільм Тасіти Дін «Якби я була в Адлоні» показує одне надвечір'я в берлінському готелі з українськими героями. Поруч розміщено інсталяцію Кардіфф та Міллера, де телефони стають ниткою, що пов'язує нас із тими, кого вже немає.

Фінальна частина експозиції торкається тем ландшафту й тіла. Роботи Дін, Кахідзе, Урбано та інших свідчать про те, як людська присутність залишає сліди. У виставковому залі навіть діє тату-салон Кахідзе, де відвідувачі можуть залишити на собі слід спогаду про радість. Завершує проєкт монументальний малюнок Нікіти Кадана, де тіла перетворюються на ландшафт, що балансує між зародженням та втратою.

Виставка Still Joy представлена Фондом Віктора Пінчука та центром сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Цей проєкт демонструє, як українське мистецтво здатне трансформувати досвід війни у потужний меседж про життя, любов та стійкість перед обличчям світу.