Як каменяр і селяни з Волині стали німецькими диверсантами

У ніч з 14 на 15 квітня 1945 року в лісі біля Козина на Рівненщині приземлилася група німецьких диверсантів. Їхня мета — зустрітися з УПА та здійснювати підривну діяльність на залізниці в тилу Червоної армії. Однак війна завершилася за п'ятнадцять днів до висадки, і люди, які сідали в літак у Празі, опинилися в історії, яку не передбачали ні вони, ні їхні вербувальники.

Справа Волинського НКДБ №652, заведена у 1944 році, розкриває долю двох десантників: каменяр Юрія Кравчука та селянина Антона Борщевського. Юрій Кравчук, який працював у Володимирі-Волинському, був вербований німцями у таборі для військовополонених Люкенвальд. Він стверджував, що раніше служив у поліції, але свідчення слідства показують його перебування в УПА та потім у СБ ОУН, де він збирав розвіддані про німецькі заходи.

Антон Борщевський, мешканець села Дігтів, пройшов інший шлях. Він вступив до Українського легіону самооборони, який воював на боці Німеччини. Після втечі з легіону він потрапив у групу парашутистів, де також поклявся вірності УПА. Обидва чоловіки отримали нові документи та зброю, але їхня висадка відбулася не в запланованому районі Свинаринського лісу, а на Рівненщині.

Після приземлення група намагалася зв'язатися з партизанами, але через зміни на фронті та відсутність очікуваних контактів план провалився. Кравчук та Борщевський намагалися дістатися додому, але їхні шляхи перетнулися з «істрєбками» НКВС. Борщевський здався відразу, тоді як Кравчук втік, але був схоплений через кілька днів у селі Хворостів.

Судові процеси відбулися у 1945 році. Юрія Кравчука засудили до розстрілу, а Антона Борщевського — до 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Обидва чоловіки були визнані зрадниками батьківщини, хоча їхня доля стала трагічним свідченням хаосу кінця Другої світової війни та складних виборів, з якими стикнулися звичайні люди.

Історія цих двох волинців залишається нагадуванням про те, як війна змінює життя простих людей. Кравчук був розстріляний у 1945 році, а Борщевський відсидів у таборі на території Мордовії, повернувся додому і помер у 1989 році. Їхні імена та долі нагадують про складність історичних обставин того часу.