Під час прямого ефіру запитали у Петра Яценка, представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, про те, як люди дізнаються про повернення рідних з полону? Пан Яценко каже: З нашого боку це смс і пуш-повідомлення в додатку "Дія", вони йдуть до родин лише після того, як транспорт зі звільненнями перетинає кордон.

Тільки по факту перетину кордону Координаційний штаб розсилає ці повідомлення. Причина дуже проста: думаю, всі розуміють, що кожен обмін - це дуже багато роботи і дуже багато, на жаль, несподіванок. Тому ми повідомляємо про факт обміну, про факт повернення лише після того, як наші люди опиняються на території України.

Фото до матеріалу: Як родичі полонених дізнаються про обмін? Запитали представника Коордштабу

Водночас, за словами Петра Яценка, іноді бувають витоки з російського боку і часом родини можуть заздалегідь знати, що їхніх рідних мінятимуть. Крім того, бувають цілі "паломництва", коли люди приїжджають на обміни "всліпу", показують полоненим, які виходять з автобусів, фото рідних, в надії, що когось упізнають. Але, каже пан Петро, це не дуже ефективно.

Люди приїжджають з фотографіями, вони сподіваються, що звільнені впізнають їхніх рідних. Але в такій колотнечі, в такій тисніві, особливо після пережитого, в стані стресу, люди, які звільнені, вони не можуть об'єктивно оцінити, є хтось на цих десятках і сотнях фотографій чи немає. Все це потім робиться в спокійній атмосфері, через кілька днів, коли вже наші хлопці і дівчата приходять до тями, отримують допомогу, вже розуміють, де вони, їм надають всі необхідні матеріальні ресурси, необхідну їжу, медичну допомогу.

І це відбувається таким чином, що є зал, де показують спеціально ці фотографії, повільно, в нормальній розслабленій атмосфері. Вони сидять в кріслах і дивляться на великому екрані фотографії і можуть сказати, бачили вони цю людину в полоні чи ні. Тому немає жодної потреби їхати, немає жодної потреби робити тисніву.

І наші хлопці, на жаль, кажуть, що для них це був теж стрес, тому що в автобусах з ними працюють психологи, консультанти координаційного штабу. А коли вони виходять в такий імпровізований коридор, де з усіх боків кричать, нехай це і вітання, але все одно для них це стрес. І коли вони бачать ці десятки фотографій, сотні фотографій, для них це стрес. І часто стан їхній погіршується, і треба їх потім знову виводити до нормального рівня.

З іншого боку, каже Петро Яценко, під час перевезення військовоплонених з кордону їх дуже підтримують люди, які часто шикуються вздовж доріг і вітають з поверненням на рідну землю. *** Час Чернігівський писав про таке: