Як Росія змінює свідомість на окупованому Запоріжжі: 7 головних фейків

На тимчасово окупованій частині Запорізької області Росія воює не лише зброєю, а й інформацією. Окупаційні медіа, Telegram-канали та шкільні заходи створюють для мешканців окремий світ, де Україна нібито «покинула» людей, а окупація приносить порядок. Ця машина змінює слова, пам'ять та уявлення про реальність, поступово стираючи український контекст і перетворюючи страх на мовчазну згоду.

Один із головних меседжів пропаганди — переконати людей, що Україна про них забула. Цей наратив особливо активно просувають у селах, де доступ до українських джерел обмежений. Людині нав'язують думку, що якщо немає української влади чи телебачення, значить, її більше не існує. Насправді ж українські медіа витіснялися погрозами, а після початку повномасштабного вторгнення в області припинили роботу понад 50 редакцій.

Ще один постійний сюжет — показове «відновлення». Окупаційні канали регулярно повідомляють про ремонти доріг, водогонів та шкіл, створюючи ілюзію нормального життя. Однак ці новини замовчують репресії, примусову паспортизацію та економічний занепад. Сенс таких повідомлень не в чесному звіті, а в тому, щоб переконати людей, нібито окупація принесла порядок, тоді як реальність зруйнована самою війною.

Росія також намагається переписати історію, подаючи Запоріжжя як частину «історичної Росії». Українську присутність применшують, а розвиток регіону прив'язують виключно до імперського періоду. Це важливий момент, бо пропаганда працює з пам'яттю: якщо людині щодня повторювати, що її мова, школа та історія «неправильні», це має зламати зв'язок із Україною.

Окупаційна адміністрація не обмежується телевізором, а заходить у школи та бібліотеки, де українські книжки вилучають, а російську літературу завозять. Українську ідентичність намагаються подати як «екстремізм», навіть замовляючи «наукові дослідження» для визнання її загрозою. Це підготовка ґрунту для переслідування всього українського: мови, символіки, пам'яті про спротив та громадянської позиції.

Особливо вразливими залишаються села, де інтернет слабкий або контрольований. Окупанти щотижня роздають пропагандистські газети, які для багатьох мешканців стають єдиним джерелом інформації. Так створюється замкнене коло, де брехня, повторювана сусідами та чиновниками, починає виглядати як правда. Росія також намагається зняти з себе відповідальність за обстріли, вигадуючи «хімічні провокації» чи стверджуючи, що в містах нібито немає цивільних.

Відомий запорізький політолог Роман П'ятигорець спростував тези про швидке падіння Запоріжжя, назвавши їх когнітивною операцією. Він наголосив, що місто має потужну оборону, підземні об'єкти та виробляє мільйони дронів. П'ятигорець також зазначив, що твердження про «історичну Росію» є фейком, адже Запоріжжя — це земля козацької слави, де віками жили українці, а русифікація була нав'язана ззовні.

Головна слабкість окупаційної системи полягає в тому, що вона тримається на ізоляції, а не на довірі. Як тільки з'являється доступ до незалежної інформації, особистий досвід людей руйнує пропагандистську картинку. Дуже важко повірити в «покращення», коли навколо військові, заборони та постійний страх. Україна була, є і буде, і боротьба за свободу продовжується до останнього.