Юна дослідниця з Тальнівщини: як волонтерство стає кодом часу

Юна дослідниця з Тальнівщини отримала третє місце на обласному конкурсі «Юні історики Черкащини», презентувавши унікальний погляд на сучасну історію. Світлана Поправка з Кривоколінського ліцею довела, що молодь готова осмислювати трагедії війни без купюр, перетворюючи науковий пошук на живий діалог з минулим. Її робота підкреслює, як колективна пам'ять формується не лише в архівах, а й у щоденних вчинках людей.

Навчальний проєкт отримав назву «Волонтерський рух як носій символів колективної пам'яті війни». Дівчина та її наставниця Ольга Матвіїшина розглядають допомогу армії як природний ритуал, що поєднує стратегічні плани штабів із щоденною працею в тилу. Для учениці це підтвердження того, що Черкащина знову бере до рук свою давню зброю волонтерства.

Особливу увагу дослідниця приділила трансформації народних обрядів у дієвий інструмент підтримки ЗСУ. Коли ліцеїсти колядують, вони перетворюють старовинний звичай на реальну зброю, де єдність заради перемоги стає головним національним символом. Волонтерство у цьому контексті маркує незламність регіону, об'єднуючи дітей і дорослих у спільному пориві.

Джерелами роботи стали живі свідчення: фотозвіти бійців та кадри буднів ліцею, де відсутня будь-яка постановка. На знімках зафіксовано задимлені приміщення, пакування подарунків та створення окопних свічок, які стають реальною підмогою для військових. Світлана впевнена, що народна культура сьогодні працює на одну мету — вистояти.

Найбільшим відкриттям для дослідниці стала дитяча щирість, яка не вміщується у жодну наукову формулу. Коли малеча малює обереги для воїнів, цифри відступають на другий план, поступуючись справжньому теплу та вірі. Папірні малюнки та свічки стають міцнішими за гранітні монументи, пульсуючи непідробною любов'ю.

Світлана Поправка переконана, що термін «героїзація колективної пам'яті» тепер має конкретні обриси для кожного черкащанина. Звичайні речі, як свічка чи малюнок, стали фундаментом єдності, тримаючи удар не гірше за броню. Саме через такі символи ми пишемо нову історію, де кожен жест працює на спільний результат.

Війна триває, тому дослідження не ставить крапку, а продовжує розвиватися разом із потребами фронту. Волонтерський рух стає способом тримати стрій, рятувати від стресу та відчувати відповідальність за долю держави. Світлана впевнена, що саме зараз через спільну працю ми виховуємо єдність, яку не під силу стерти ворогу.