У Світязькій сільській раді добре пам'ятають час, коли дільничним інспектором міліції працював Михайло Дударчук. Для старших він був Михайловичем, для школярів — дядьком Мішею. Його знали в кожній хаті, зверталися частіше, ніж до сільського голови. Боялися, бо він міг осоромити п'яницю на все село, вивести на чисту воду самогонників і покарати крадіїв колгоспного чи особистого майна.

Михайло Михайлович 37 років пропрацював дільничним, з них 20 — у Світязі. Змалку він мав можливість спостерігати за роботою міліціонерів Шацького райвідділу і мріяв стати таким, як вони. Коли добігала до кінця служба в армії, Михайло зателефонував до матері і сказав: «Якщо візьмуть мене в міліцію на роботу, то повернуся додому, якщо ні, залишуся в армії». На роботу взяли.

Фото до матеріалу: Заслужений дільничний інспектор України Михайло Дударчук розповідає про 37 років служби та імідж міліції

Працювати у Шацькому райвідділі довелось недовго, бо в 1963 році ліквідували район. Півроку сидів у черговій частині і на всі телефонні дзвінки відповідав: «Району немає, дзвоніть у Любомль». Утім, згодом випала можливість не просто проявити себе, а й стати зразком порядності й принциповості. В Світязі працювала громадськість, а дільничний лише її контролював. Працівники установ та організацій, чіпляючи на руки червоні пов'язки, ставали дружинниками з великими повноваженнями.

Роботи було багато, проте до кожного ворога закону дільничний Михайлович мав особливий підхід. П'яницю, що спав серед села, він фотографував і вивішував фото на дошку біля сільради. Люди висміювали так, що винуватцю й надвір вийти соромно. Тих, хто гнав самогон, теж виявляв оригінально. Їду мотоциклом з маленькою швидкістю по сільській вулиці і дивлюсь у дзеркало. Як тільки побачу, що хтось вибіг з хати і поглядом мене проводжає, обов'язково туди зайду. А там гонять самогон!

Фото до матеріалу: Заслужений дільничний інспектор України Михайло Дударчук розповідає про 37 років служби та імідж міліції

Міліціонеру багато допомагали школярі. З ними дядько Міша вмів говорити на щопонедількових шкільних лінійках, як з рівними. Бувало, то краденого велосипеда в кущах знайдуть, то браконьєра на озері під час нересту сполохають. Тоді люди багато крали в колгоспі. Навіть високопосадовців Михайло Дударчук ловив за крадіжкою колгоспної капусти. Сорому було на весь район!

Посилено контролював і роботу працівників ферми, бо недораховувалися і надоїв молока, і осипки, і буряків. А одного разу об'їжджали з сільським головою колгоспні угіддя і побачили наповнену чимось рядюшку, яка… сама рухалася! За великим тюком краденої соломи майже не було видно низького зросту жіночки. І сміх, і гріх! Гарячою порою для Михайла Михайловича було літо, бо на турбазу приїжджало, окрім відпочивальників, багато шахраїв і бажаючих привласнити чуже майно.

Після кожного літнього сезону 5-6 чоловік сиділи в тюрмі за крадіжку на турбазі. Одного, що вкрав ящик коньяку, знайшли аж в Одесі. А чи, скажіть, зараз поменшало крадіжок в місцях відпочинку? Навпаки, побільшало. Проте порушники гуляють на волі, а в міліції лише розводять руками: «Не той тепер час», — кажуть. Раніше профілактика злочинів, як і методи покарання порушників закону, були дієвими.

Раз у місяць збиралася адмінкомісія, засідали товариські суди, функціонувала жіноча рада. Там порушників соромили і читали мораль, після чого рідко хто наважувався на повторний конфлікт із законом. А бувало, що з черги на квартиру знімали, позбавляли премії і 13-ї зарплати, штрафували. В робочому кабінеті в нього зберігалося до 3 000 розписок від тих, хто раз попався, але клявся, що більше на хибний шлях не стане. Більшість свого слова дотримувалась.

Свою роботу він любив, хоч зарплата була невеликою, а умови праці — важкими. Живе спілкування, реальне вирішення проблем руйнували між правоохоронцем і людьми всі бар'єри. Світязяни, а згодом і шачани поважали дільничного інспектора Михайла Дударчука, довіряли йому, знали, що лише він першочергові заходи щодо розкриття злочинів здійснить швидко й оперативно. Навіть зараз, перебуваючи на пенсії, Михайло Михайлович застосовує навички, набуті за багато літ роботи в правоохоронних органах.

В 80-х роках минулого століття показники роботи цього дільничного високо оцінило керівництво країни. Михайлові Дударчуку було присвоєно звання заслуженого дільничного інспектора України. А нагороду з цього приводу йому вручала особисто Валентина Шевченко, голова Президії Верховної Ради УРСР. Недавно в Україні відзначався День дільничного інспектора. Шановного Михайла Михайловича з цієї нагоди вітав Микола Шевчук, голова ради ветеранів органів внутрішніх справ Шацького району, дякуючи колезі за те, що своєю успішною працею сформував у ті роки позитивний імідж міліції.