Україна здатна повністю відмовитися від залучення трудових мігрантів з інших країн для відбудови та підтримки економіки. Проте для цього доведеться максимально активізувати внутрішні резерви. Наразі в країні залишаються мільйони громадян економічно активного віку, які з тих чи інших причин офіційно не працюють.

Про це розповідає видання Oboz.ua. Де ховаються мільйони вільних робочих рук? Якщо проаналізувати український ринок праці та статистику, можна побачити величезний нереалізований кадровий потенціал.

Всього в Україні серед осіб, старших за 18 років, офіційно не працюють такі категорії населення: 1,6 млн — інші економічно неактивні особи працездатного віку (і чоловіки, і жінки, яких часто зупиняє ситуація на ринку чи рівень зарплат). 2,5 млн — особи з інвалідністю. 750 тисяч — студенти.

500 тисяч — матері (або батьки), які перебувають у декреті з дітьми віком до трьох років. 120 тисяч — матері або батьки дітей з інвалідністю. Усі ці категорії є потужними трудовими ресурсами, які можна поступово інтегрувати в економіку завдяки гнучким графікам, віддаленій роботі та створенню інклюзивних умов.

Ставка на пенсіонерів та руйнування стереотипів Ще один критично важливий та великий ресурс для держави — це люди пенсійного віку. Статистика свідчить, що вже зараз із майже 10,4 мільйона українських пенсіонерів продовжують працювати близько 2,5 мільйона осіб. Але цей показник може і повинен бути значно більшим. Головна перепона на шляху до працевлаштування цих людей полягає не в їхньому небажанні працювати, а у ставленні самих компаній.

Експерти ринку праці наголошують: багато обмежень сьогодні пов'язані виключно з власними стереотипами роботодавців. Ейджизм (дискримінація за віком), гендерні упередження та небажання адаптувати робочі місця під потреби старших людей або осіб з інвалідністю — це те, від чого українському бізнесу доведеться терміново відмовитися.

Лише змінивши підходи до найму, компанії зможуть подолати кадровий голод власними силами, не чекаючи на трудових мігрантів.