Журналістка Frontliner обрала життя біля лінії зіткнення: історія Аліни Євич

Репортерка медіа Frontliner Аліна Євич зробила вибір, який змінив її життя назавжди. Замість того, щоб залишатися в безпечному тилу, вона переїхала на Донеччину, де щодня стикається з реальністю війни. Сьогодні її домом стала Донецька область, а робота — це фіксація історій людей, які переживають найтяжчі випробування.

Вперше про майбутнє, пов'язане з війною, дівчина подумала ще у вісім років. Тоді вона запитала у свого дядька, який брав участь у війні в Афганістані, про досвід гарячих точок. Той категорично відмовився розповідати подробиці, хоча пізніше вона дізналася, що він загинув від рук побратимів. Ця історія сформувала в неї бажання розповідати правду про ціну бою, а не лише про умовні перемоги.

Коли почалася повномасштабна війна, Аліна працювала в Києві, публікуючи нічні новини. Перші удари по місту та звістки про загибель друзів змусили її усвідомити, що від війни неможливо відірватися. Вона втратила першого друга у березні 2022 року, а через два дні інший доброволець потрапив у полон. Живих звісток про них не було, і це стало для неї важким випробуванням.

У березні 2022 року їй запропонували працювати для медіа, яке розповідало про війну на Донеччині. Вона вхопилася за цей шанс, відмовившись від пропозицій у Києві, Черкасах та Львові. Її переконання було простим: якщо вона не зможе опублікувати історії тих, хто пережив чистилище, то не має права працювати у воєнній журналістиці.

Найбільший удар для журналістки прийшов у травні 2022 року, коли вона зустрілася з дівчинкою-підлітком, яку окупанти ґвалтували тиждень. Погрози щодо її сестри та спогади про пекло, яке переживла дівчина, змусили Аліну зрозуміти, що відстороненість неможлива. Вона опублікувала інтерв'ю, яке жахало не подробицями, а тим, що пережила жертва, і це змінило її ставлення до роботи.

З того часу Аліна почала жити відрядженнями, провівши на Донеччині у 2023-2024 роках дев'ять місяців, а у 2025-му — десять. Вона зрозуміла, що надії на швидку зміну перебігу війни розбилися ще у 2022 році, але лишатися біля фронту — це її спосіб зафіксувати страшну ціну кожного дня. Поки вона може розповідати історії тих, хто може загинути з більшою ймовірністю, вона продовжує працювати.

Сьогодні головна мета журналістки — створювати унікальні й змістовні матеріали, що залишаються в пам'яті. Аліна цінує довіру людей, яких зустрічає, і яскравих героїв своїх звіток. Вона продовжує документувати війну Росії проти України з передової та тилу, адже результат виправдовує все ризик, до якого вона готова.