Війна в Україні призвела до появи нової категорії військовослужбовців — близько 12 тисяч осіб, які були засуджені або відбували покарання, але отримали свободу за спеціальним механізмом умовно-дострокового звільнення. Ця поправка до Кримінального кодексу, ухвалена у травні 2024 року, дозволила оперативно посилити армію, проте створила довгостроковий виклик, який залишається поза увагою держави: що чекає на цих людей після завершення бойових дій.

Для багатьох з них служба стала реальним соціальним ліфтом, що дозволив вийти з тюремної системи та отримати нову ідентичність. Однак експерти правозахисного центру «Принцип» зазначають, що цей перехід є радше функціональним, аніж реабілітаційним. Людина переміщується з одного жорстко структурованого середовища до іншого, де діють суворі правила ієрархії, що обмежує досвід вільної взаємодії з цивільним суспільством.

Найвразливішим етапом залишається момент демобілізації, особливо для поранених або тих, хто отримав інвалідність. Дослідження фіксують системні проблеми: затримки виплат, складнощі з оформленням документів та відсутність житлових рішень. Для колишніх засуджених, які часто не мають фінансових резервів чи сімейної підтримки, навіть стандартні бюрократичні процедури стають джерелом гострої напруги та відчуття несправедливості.

Ситуація ускладнюється ефектом подвійної адаптації. Військовим доводиться одночасно долати наслідки бойових дій та тривалого перебування в закритих установах. Це формує специфічну модель сприйняття світу, де недовіра до формальних правил та орієнтація на неформальні домовленості можуть заважати повноцінній інтеграції в громаду.

Найбільша невизначеність пов'язана з повоєнним періодом. Без системної медичної, психологічної та житлової підтримки існує ризик повторної маргіналізації значної частини цієї групи. Держава інвестувала в короткострокову військову ефективність, не сформувавши чіткої політики виходу з системи для цих людей.

Проблема не в самій присутності ветеранів у суспільстві, а у відсутності механізму їхнього контрольованого переходу до цивільного життя. Коли люди, які отримали свободу за статтею 811 ККУ, повертаються з досвідом війни та насильства без належної підтримки, суспільство стикається з новими викликами безпеки та соціальної стабільності.