Рівно 40 років тому, 26 квітня 1986 року, світ охопила найвідоміша ядерна катастрофа в історії людства — аварія на Чорнобильській АЕС. Проте ця трагедія не була першою подією такого роду, про яку варто пам'ятати. Історія атомної енергетики знає чимало випадків, коли техніка давала збій, а наслідки для людей та довкілля були катастрофічними.

Перша відома ядерна аварія сталася ще у 1951 році в Детройті, США, на дослідному реакторі. Через перегрів матеріалу повітря було забруднене радіоактивними газами. А вже у 1957-му в СРСР, на хімкомбінаті в Челябінську, стався вибух, що призвів до утворення першої в історії зони відчуження. Тоді довелося відселяти людей, знищувати худобу та огороджувати територію, хоча жодного розголосу події не надали.

З 1971 по 1984 роки у світі сталося 151 аварія на атомних станціях. Найбільша з них трапилася у США на станції Три-Майл-Айленд у 1979 році. Там відмовила система охолодження, що призвело до загрози вибуху та свідомого викиду радіоактивного газу в атмосферу. А за два роки до Чорнобилю, у січні 1984-го, на Запорізькій АЕС сталася сильна пожежа, яка завдала значних матеріальних збитків, хоча й не призвела до радіаційного викиду.

Події фатальної ночі на ЧАЕС досі викликають суперечки щодо причин катастрофи. Чи була це помилка операторів, технічний збій чи збіг обставин — достеменно невідомо. Під час експерименту, який став фатальним, реактор почав розганятися, а персонал проігнорував тривожні сигнали системи безпеки. За лічені хвилини потужність зросла у сто разів, що призвело до двох потужних вибухів та руйнування реактора.

Влада СРСР довго намагалася приховати інформацію про катастрофу, але першими на сполох забили у Швеції, де зафіксували підвищення радіації. Евакуацію Прип'яті розпочали лише через два дні після вибуху, коли рівень радіації в місті вже досягав небезпечних значень. Жителі навколишніх сіл були змушені залишити домівки напередодні Великодня, не знаючи про реальну загрозу.

Ліквідація наслідків вимагала неймовірних зусиль. Для гасіння пожежі використовували гелікоптери, які скидали на реактор тисячі тонн піску, доломіту та борів. Тисячі військових та ліквідаторів ризикували життям, щоб прибрати радіоактивне сміття з даху та прокласти тунелі для охолодження реактора. У листопаді 1986 року, всього за 206 днів, було завершено будівництво об'єкта «Укриття».

Сьогодні, згадуючи події 1986 року, важливо пам'ятати не лише про масштаб трагедії, а й про уроки, які вона залишила світові. Аварія на ЧАЕС стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, змінивши уявлення про безпеку атомної енергетики та вимагаючи постійної пильності від усіх, хто працює з ядерними технологіями.