40 років після Чорнобиля: історія ліквідатора, який переніс чотири інфаркти і долає рак

86-річний Михайло Шацький зустрічає нас у палаті гематології, де проходить лікування від лейкемії. Цей день для нього особливий, адже саме 26 квітня 1986 року він відзначав сороковий день народження, коли на Чорнобильській АЕС стався вибух. Замість святкування чоловік опинився в епіцентрі найбільшої техногенної катастрофи в історії, організовуючи евакуацію людей із Прип'яті та навколишніх сіл.

Михайло згадує, як одразу після аварії його призначили начальником оперативної групи з організації роботи автотранспорту. Тридцять днів без виїзду додому він провів у зоні відчуження, контролюючи дисципліну шоферів та забезпечуючи доставку продуктів для ліквідаторів. Тоді більшість учасників операції не усвідомлювала смертельної небезпеки: дозиметри видавалися рідко, а захисні засоби часто були примітивними, як-от марлеві пов'язки.

Одним із найяскравіших спогадів є поїздка до Прип'яті, де місто вже застигло у часі. Світло не горіло, будинки стояли пустими, а на вулицях залишилися лише собаки, яких не дозволили вивезти. Михайло також брав участь у евакуації дітей до Євпаторії, організувавши колонну з 30 автобусів, щоб вивезти тисячі маленьких мешканців із зараженої зони.

Наслідки тієї події дали про себе знати згодом. За 40 років чоловік переніс чотири інфаркти, а у 2019 році йому поставили діагноз лейкемія. Лікарі пояснюють, що радіація вражає практично все: серцево-судинну систему, імунітет та генетичний апарат. Сьогодні Михайло втрачає зір і слух, але продовжує підтримувати зв'язок із товаришами по зброї.

Медики Національного наукового центру радіаційної медицини підтверджують: радіаційні захворювання не мають безпечної дози. Гематологиня Зоя Мартіна наголошує, що українські вчені довели зв'язок між опроміненням і хронічним лімфолейкозом, що змінило міжнародні стандарти безпеки. Кількість випадків раку крові та інших онкологічних захворювань серед ліквідаторів залишається високою.

Сьогодні досвід Чорнобиля використовується для підготовки до нових загроз, зокрема ризиків навколо Запорізької АЕС та можливих атак із застосуванням брудних бомб. Лікарі проводять регулярні навчання з евакуації та деконтамінації, нагадуючи, що трагедія 1986 року не є минулим, а вимагає постійної готовності та пильності.