Україна щороку втрачає сотні мільйонів кубометрів газу через нелегальний ринок заборонених газових котлів. За оцінками експертів, лише за період з 2023 по 2025 рік в країну було ввезено близько 150 тисяч таких пристроїв, що становить понад половину всього ринку. Ця тіньова схема перетворилася на системну загрозу, яка коштує державі 870 мільйонів кубометрів газу за десятиліття експлуатації.

Один неенергоефективний котел споживає в середньому на 580 кубометрів газу більше за рік порівняно з енергоефективним аналогом. З урахуванням мінімального терміну служби обладнання в 10 років, один такий прилад стає джерелом зайвих 5 800 кубометрів споживання. Це ресурс, який країна змушена або імпортувати, або економити в інших секторах, фактично згораючи через відсутність ефективного контролю.

Для споживача покупка дешевого котла виглядає вигідною, адже він коштує орієнтовно на 100 євро менше. Однак ця економія є ілюзорною: при поточній ціні газу для населення додаткові витрати на паливо компенсують різницю в ціні вже протягом першого року використання. Далі власник обладнання лише переплачує, тоді як держава втрачає податкову базу на суму близько 600–650 мільйонів гривень.

Проблема виходить за межі особистих фінансів домогосподарств. Зайве споживання створює додатковий тиск на баланс енергоресурсів, особливо в опалювальний сезон, а легальні імпортери та виробники зазнають збитків через недобросовісну конкуренцію. Масове потрапляння забороненої продукції нівелює зусилля України щодо імплементування європейських вимог екодизайну, що є сигналом для міжнародних партнерів про слабкість контролю законодавства.

У 2025 році державні органи суттєво посилили митний та ринковий нагляд, фіксуючи випадки зупинення імпорту та вилучення невідповідної продукції. Ця робота продовжується і у 2026 році, проте недобросовісні гравці постійно шукають нові шляхи обходу заборон через зміну схем постачання та декларування. Проблема вимагає не разових заходів, а системної політики.

Для вирішення ситуації необхідно забезпечити координацію між митними та наглядовими органами, заборонити підключення заборонених котлів до мереж у новобудовах, посилити моніторинг онлайн-продажів та проводити інформаційні кампанії для населення. Ключовим фактором успіху залишається невідворотність відповідальності за порушення та політична воля до реалізації цих заходів.