21 листопада український прокат отримає дебютну повнометражну стрічку режисерки Анни Бурячкової «Назавжди-назавжди». Фільм, що розповідає про підлітків кінця 1990-х у Києві, вже здобув світову славу, вийшовши на головну сцену Венеційського кінофестивалю та ставши найкращим фільмом Міжнародного кінофестивалю в Стамбулі.

Історія відбувається в 1998 році і фокусується на долі 15-річної Тоні, яка намагається втекти від аб'юзивних стосунків, змінює школу і раптом закохується у двох хлопців. На головних ролях — Аліна Чебан, Захар Шадрін, Артур Алієв, Єлизавета Цілик та Дар'я Жихарська. Стрічка стала важливим явищем для українського кіно, яке намагається повернути увагу до спогадів про покоління, яке довго залишалося поза кадром.

Створення фільму стало справжнім випробуванням для команди, оскільки знімання розтягнулося на роки, охопивши період пандемії та початок повномасштабної війни. Зйомки завершилися в грудні 2021 року, а монтаж тривав уже під час воєнного стану, що додавало процесу особливого напруження та відповідальності.

Однією з найцікавіших деталей кастингу стала знахідка головної героїні. Режисерка довго не могла знайти підлітка, який би передав атмосферу 90-х, і лише гортаючи Instagram, випадково наткнулася на фото Аліни Чебан. Акторка, яка до цього не брала участі в кастингу, одразу підкорила команду своєю натуральною граючістю.

Для створення автентичної картини художники-постановники провели колосальну роботу з пошуком локацій та одягу. Київ 1998 року відрізнявся від сучасного міста: відсутність кондиціонерів, пластикових вікон та сучасних утеплень. Художниця Саша Патока навіть відновлювала квартиру з нуля, щоб відтворити атмосферу того часу.

Музичний супровід стрічки складається виключно з пісень, які лунали у 1998 році, зокрема хітів «Океану Ельзи», «Скрябіна» та «Тартака». Композиторка Ліка Бугайова написала оригінальну партитуру для сцен, де не використовувалися конкретні треки, забезпечивши цілісність звукового ряду.

Прем'єра у Венеції пройшла тепло і емоційно, де українська аудиторія впізнала себе в героях, а іноземці побачили унікальний погляд на радянське минуле. Фільм став важливим кроком для українського кінематографа, доводячи, що навіть у складних умовах можна створювати якісне авторське мистецтво.