У міськраді можна оглянути фреску і фармацевтичний посуд давньої аптеки В давніх містах історія часто ховається буквально за стінами старих будівель. У Бібрці одну з таких знахідок виявили під шарами тиньку. Кілька років тому під час дослідження старої будівлі, де нині працює міська рада, реставратори натрапили на загадковий стінопис із двома аптекарями.

А тепер ця історія отримала продовження: там облаштували музейну експозицію аптеки, яка відтворює минуле цієї кам’яниці. Невелика експозиція з’явилася у приміщенні Бібрської міськради, де кілька століть тому діяла одна з міських аптек. Музейний куточок доповнили старовинним аптечним посудом, вагами, ступками та іншим професійним начинням. Аптечна експозиція в міськраді Бібрки (фото Оксани Довгаль) Та головною цінністю цього місця є сама будівля.

Як розповіла ZAXID.NET заступниця міського голови Оксана Довгаль, у XVIII столітті тут стояли дві окремі кам’яниці. На першому поверсі однієї працювала аптека, а на другому було касино, тобто міський клуб для зустрічей і дозвілля. Про це у своїх мемуарах «Записки учительки» згадувала письменниця Уляна Кравченко, називаючи будівлю кам’яницею Ґотліба.

Сучасна міськрада, а раніше аптека і касино у Бібрці (фото ZAXID.NET) Саме у приміщенні колишньої аптеки у 2020 році реставратори виявили давню фреску. Під пізнішими нашаруваннями тиньку виявили настінний розпис із двома чоловічими постатями. Один із них розтирає лікарське зілля у ступці, інший тримає книгу або рецепт.

Реставраторка Ірина Гірна, яка досліджувала знахідку, припустила, що фреска може походити ще з кінця XVII століття – тобто бути старшою за саму будівлю в її нинішньому вигляді. Зважаючи на міцні стіни і давні склепіння, кам’яницю перебудовували не раз: її підвали можуть бути ще старіші, каже Оксана Довгаль. Найімовірніше, на стіні зображені святі безсрібники Кузьма і Дем’ян – брати-близнюки, яких у християнській традиції вважають покровителями лікарів і фармацевтів.

Незвичності композиції додають символічні деталі: поруч видно півня, а внизу – триголового змія, що обвиває постаті. За словами дослідників, нині це може бути єдине відоме світське зображення цих святих у стилі класицизму. Фреска XVIII ст.

із зображенням аптекарів (фото Оксани Довгаль) Краєзнавець і дослідник історії аптекарства Анатолій Гурин встановив, що вже у 1820–1830-х роках у Бібрці діяла філія аптеки з Рогатина. Офіційний дозвіл на відкриття повноцінної аптеки в місті Галицьке намісництво видало у 1843 році. У другій половині XIX століття аптекою володів Владислав Мєдліцький – один із відомих фармацевтів свого часу та активний учасник Галицького аптекарського товариства.

Саме з ним, імовірно, пов’язаний старовинний аптечний годинник, що досі видніється на будівлі: характерні корки на стрілках вказують, що його встановили саме для аптеки. На старих світлинах 1930-х років над входом до будинку можна розгледіти знак, схожий на чорного орла. Історики припускають, що саме тут діяла аптека «Під чорним орлом» – однієї з найвідоміших аптечних мереж тогочасної Галичини.

Після смерті Мєдліцького аптеку орендували різні фармацевти. Серед них – Зиґмунт Гоґеля, який займався не лише ліками, а й косметикою. Його «Знаменита пудра» свого часу мала попит у всій Галичині.

З 1913 року власницею аптеки стала Доміцеля Дунін-Вонсович – представниця старовинного шляхетського роду. Її брат, Мечислав Дунін, був знаним хіміком, редактором фахового часопису та викладачем Львівського університету. Ймовірно, саме Доміцеля у 1916 році перенесла аптеку до іншого приміщення в Бібрці – навпроти будинку товариства «Сокіл».

Аптека у Бібрці навпроти «Сокола» із зображенням чорного орла на фасаді (фото з листівки початку XX ст.) Друга світова війна трагічно обірвала цю історію. Колишня власниця аптеки Доміцеля Дунін-Вонсович та один із орендарів, Ашкеназі, загинули. Сьогодні історію бібрських аптекарів відроджують.

Під давніми склепіннями магістрату можна побачити не лише музейні експонати, а й дізнатися історію містян, які тут готували мікстури і відтворювали рецепти. До слова, давній магістрат Бібрки періоду Австро-Угорщини зараз теж реставрують як пам’ятку архітектури.