За орбітою Нептуна простягається холодна і майже недосліджена зона Сонячної системи, де блукають тисячі дрібних тіл — так звані транснептунові об’єкти (ТНО). Донедавна газова оболонка була виявлена лише у Плутона — найвідомішого з них. Решта ТНО вважалися надто холодними й гравітаційно слабкими, щоб утримувати будь-яку атмосферу.

Проте японські астрономи — як професійні, так і аматори — під керівництвом Ко Арімацу з обсерваторії Ісіґакідзіма при Національному інституті природничих наук зафіксували переконливі свідчення існування тонкої атмосфери навколо тіла (612533) 2002 XV93. Його діаметр становить лише близько 500 кілометрів — у п’ять разів менший за Плутон, поперечник якого сягає 2377 кілометрів.

За всіма розрахунками, власна гравітація такого тіла не здатна довго утримувати газ. Відкриттю посприяв щасливий збіг обставин. 10 січня 2024 року 2002 XV93 пройшов точно перед віддаленою зорею — і це явище, відоме як покриття, спостерігали одразу з кількох майданчиків на території Японії.

Якби атмосфери не було, зоря зникла б за твердою поверхнею об’єкта миттєво. Натомість її світло поступово згасало — класична ознака того, що промені проходять крізь розріджену газову оболонку. Отримані дані добре узгоджуються з атмосферною моделлю.

Однак знахідка породжує більше запитань, ніж відповідей. Розрахунки показують: без постійного поповнення виявлена атмосфера розсіється менш ніж за тисячу років. Це означає, що вона з’явилася або оновилася відносно нещодавно.

При цьому спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба не виявили на поверхні 2002 XV93 жодних слідів замерзлих газів, які могли б випаровуватися й живити оболонку. Дослідники висунули дві основні гіпотези. Перша припускає, що якась внутрішня подія — наприклад, геологічна активність — вивільнила заморожені або рідкі гази з надр об’єкта.

Друга версія пов’язує появу атмосфери зі зіткненням із кометою, яка й викинула газ у навколишній простір. Яка з гіпотез правильна — покажуть подальші спостереження.