У Вилковому, відомому як «українська Венеція», знаходиться один із найцікавіших монументів міста — пам'ятник рибалці. Ця скульптура уособлює щоденну працю мешканців, їхню боротьбу з водною стихією та шану до важкої, але шанованої професії, яка століттями годує місцеві родини.

Історія цього монумента сповнена перипетій. Вперше фігура з'явилася на території Вилківського рибного заводу приблизно у 1965–1966 роках, можливо, до 220-річчя міста. Автор проєкту — відомий ізмаїльський скульптор Михайло Климентович Недопака. Спочатку задум передбачав фігуру рибалки на високому постаменті, що нагадував скелю, з рибальською сіткою в руках.

Згодом пам'ятник перенесли на територію старого морського вокзалу, де від оригінальної композиції збереглася лише постать рибалки без постаменту. Місцеві жителі жартома прозвали його «блукаючим рибалкою», адже монумент кілька разів змінював своє місцезнаходження. Пізніше було виготовлено новий круглий постамент, який зберігся до сьогодні.

У 1970–1990-х роках скульптура стояла перед адміністративною будівлею рибзаводу. На початку 2000-х, коли підприємство закрили, а його терени занепали, монумент перенесли поруч із Будинком культури, колишнім Будинком рибалки. Саме тут він і знаходиться нині, ставши невід'ємною частиною архітектурно-паркового ансамблю Вилкового.

Цей самобутній пам'ятник є обов'язковою зупинкою для туристів, які відвідують Вилкове. Він нагадує про унікальність дунайського оселедця та про те, як важлива рибна справа для історії та сьогодення цього міста на півдні України.