Поки на фронті виборюють кожен метр землі, у шкільних класах та університетських аудиторіях ми тихо програємо битву за свідомість наступного покоління. Відсутність єдиного обов'язкового переліку подій та постатей, які кожен українець має знати, створює простір для повного свавілля у формуванні історичної освіти.

Деякі автори шкільних підручників намагаються «не помітити» російсько-українську війну або Революцію Гідності, інколи навіть пропонуючи дітям російські наративи. Це не дрібниця, а пряма загроза обороноздатності, адже без спільної історичної пам'яті нація перетворюється на безлике населення, яким легко маніпулювати.

Війна йде за історичну спадщину, і ворог готовий на будь-які втрати, аби загарбати нашу столицю та коріння нашої культури. Натомість місія нашої освіти має полягати в прищепленні цінностей Конституції: поваги до свободи, демократії та людської гідності, а не у вихованні «гарматного м'яса» для імперії.

Час припинити гратися в «альтернативи» модельних програм. Нам потрібен жорсткий ціннісний консенсус у вигляді обов'язкового нормативного документа, що визначає епохальні події та постаті, які не можна оминути. Лише на основі такого чіткого стрижня можна дозволити вчителам експериментувати з методиками викладання.

Якщо ми не наведемо лад в історичній освіті сьогодні, завтра нам не допоможе жодна зброя, бо не буде тих, хто захоче тримати її в руках. Процес вивчення історії має стати майданчиком для розв'язання моральних дилем, а не місцем для зазубрювання дат.