Парад на Червоній площі 9 травня цього року перетворився не на демонстрацію сили, а на індикатор глибоких внутрішніх страхів Кремля. На тлі посилення українських ударів по тилу Росії, Москва була змушена стягнути ресурси ППО з інших регіонів, щоб захистити лише столицю, фактично оголивши решту країни. Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко зазначає, що ця ситуація чітко показує реальний стан РФ на п'ятий рік війни.

Україна не випадково дозволила провести захід, хоча мала повний інструментарій для його зірвання. Рішення не бити по Красній площі було зваженим кроком, спрямованим на досягнення конкретної мети — обміну тисячі на тисячу. Це дозволило виторгувати повернення тисяч українських полонених, для яких кожна година в неволі є пеклом, тоді як інтереси російських в'язнів не були пріоритетом для Києва.

Відсутність військової техніки на параді стала ще одним свідченням вразливості ворога. Вперше з 2007 року Москва не змогла продемонструвати танки та бронетехніку, хоча дефіцит озброєння в Росії є реальним фактом. Влада не ризикнула вивозити техніку на репетиції поблизу столиці, бо розуміла: будь-яка скупченість машин стане легкою мішенню для українських дронів та ракет, і захистити їх неможливо.

Істерія в російському інформаційному просторі навколо заходу лише підкреслила паніку. Навіть присутність північнокорейських військових та Лукашенка не змогла приховати жалюгідного вигляду параду. Російська влада готова пожертвувати цілісністю регіонів, щоб Путін міг потішити своїх «африканських друзів», але це не змінює факту, що Україна тримає ворога на гачку.

Події 9 травня стали лакмусовим папірцем, що демонструє реальні можливості Росії та її немічність. Замість величного свята перемоги, світ побачив спробу приховати поразки та страх перед новими ударами. Аналітики стверджують, що подальший розвиток подій може бути ще гіршим для Кремля, оскільки Україна продовжує встановлювати контроль над глибоким тилом ворога.