Китай та Індія стрімко захоплюють лідерство у світовій галузі зеленої енергетики, роблячи ставку на водень, тоді як Захід непомітно відходить від своїх амбітних планів. Найбільші країни світу, незважаючи на різні мотиви, об'єдналися в прагненні створити новий ринок чистого палива, який може змінити глобальну енергетичну карту.

У північній Внутрішній Монголії вже працює проєкт вартістю 2 мільярди доларів, де вітрові турбіни живлять електролізери для виробництва водню. Цей масштабний інвестиційний хід дозволяє Китаю відвоювати позиції у вугільної промисловості та забезпечити виробництво суднового палива, добрив та сталі з низьким рівнем викидів.

Індія йде ще далі, ставлячи за мету виробити 5 мільйонів тонн зеленого водню щороку до 2030 року. За підтримки державних субсидій на 2,1 мільярда доларів Нью-Делі прагне досягти обсягів, які в п'ять разів перевищують нинішній світовий ринок. Це амбітна ціль, яка вимагає швидкого нарощування потужностей та залучення приватного капіталу.

Головним драйвером для обох країн є енергетична безпека та економічна доцільність. Індія прагне зменшити залежність від імпортованого газу, а Китай націлений на збереження технологічного домінування. Обидві держави використовують політичну волю для штучного створення ринку, знижуючи витрати за рахунок масштабу та державного фінансування.

Вартість виробництва зеленого водню в цих країнах вже значно впала. У Китаї вона може сягати 2 доларів за кілограм у регіонах з сильними вітрами, а в Індії ціна знизилася до 3 доларів. Аналітики прогнозують, що до 2032 року вартість виробництва в Індії може знизитися до 2 доларів, що зробить її експорт конкурентоспроможним на світовому рівні.

Поки Захід зіштовхнувся з серйознішими обмеженнями щодо вартості, ніж очікувалося, Азія демонструє, як державне планування та масштабні інвестиції можуть прискорити енергетичний перехід. Цей процес вже змінює правила гри, і Україна має можливість слідкувати за цими змінами та адаптувати власні енергетичні стратегії.