Політолог Юрій Романенко наголосив, що сучасна війна в Україні доводить: приватний сектор у виробництві ракет і дронів є значно ефективнішим за державний оборонно-промисловий комплекс. Він провів паралель із Другою світовою війною, де саме здатність до масового конвеєрного випуску техніки, а не лише наявність передових розробок, визначила переможця.

На прикладі США та Німеччини експерт показав, що Третій рейх, попри складнішу і ефективнішу зброю, програв через недостатні обсяги виробництва. Американці ж змогли випустити десятки тисяч бомбардувальників, тоді як німці змогли створити лише кілька десятків важких машин, що й стало фатальною помилкою.

Ситуація в українській оборонній промисловості має схожі риси. Ракети «Нептун» та «Вільха» часто стикаються з обмеженнями у масовому виробництві через застарілу організаційну модель. Прорив стався завдяки залученню спеціалістів із цивільних галузей, зокрема IT та інженерії, які змогли запропонувати недорогі та дієві рішення швидше за класичні заводи.

Компанія Fire Point, виробник далекобійних ракет і дронів, стала флагманом цього процесу. Політолог зазначив, що війна — це конкуренція організацій, і та, яка за менші ресурси виробляє більше продукції, економлячи людські життя, має шанс виграти. Саме здатність залучати проривних людей і забезпечувати їх гідними зарплатами є ключовим фактором успіху.

Глибока бюрократизація державного сектору часто гальмує адаптацію до потреб фронту, тоді як приватні інженери демонструють гнучкість. Вливання великих коштів у такі проєкти, як Fire Point, привернуло увагу зовнішніх гравців, для яких ця ситуація виявилася шкідливою, що підкреслює стратегічну важливість розвитку приватної оборонної індустрії.

Адаптація оборонних підприємств до сучасних вимог та швидкості виробництва має критичне значення для майбутнього обороноздатності країни. Залучення приватних компаній для забезпечення новітніми технологіями може стати вирішальним фактором у зміцненні армії та впливі на хід військових подій.