Російська Федерація напала на Україну 24 лютого 2022 року без жодного попередження, що викликало обурення серед громадян щодо юридичних процедур. Багато хто задається питанням, чому не було офіційно оголошено стан війни, оскільки це передбачає чітке попередження у формі ультиматуму або мотивованого заявлення намірів. Відповідно до ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, військові дії між державами не вважаються розпочатими без такого попередження. Оскільки плани нападу були приховані, влада нашої країни не мала юридичних підстав для оголошення саме стану війни в момент вторгнення.

Водночас, законодавство дозволило одразу запровадити воєнний стан, який є особливим правовим режимом для захисту країни. Цей режим вводиться у разі загрози нападу або вже існуючої збройної агресії та надає повноважень державним органам для відсічі ворогу. 24 лютого 2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан та загальну мобілізацію на 90 днів, які згодом кілька разів продовжувалися.

Під час дії воєнного стану на всій території України можуть створюватися військові адміністрації як тимчасові державні органи. Всі органи влади, військове командування та місцеві самоврядування отримують необхідні повноваження для забезпечення національної безпеки та відвернення загрози. Це дозволяє країні діяти швидко та ефективно в умовах повномасштабного вторгнення.

Таким чином, відсутність оголошення стану війни була зумовлена відсутністю попередження з боку агресора, а не бажанням уникнути відповідальності. Воєнний стан став правовим інструментом, який дозволив Україні легально мобілізувати ресурси та захистити суверенітет. Розуміння різниці між цими поняттями допомагає громадянам краще зрозуміти механізми дії влади в надзвичайних умовах.