Нещодавній масштабний обмін полоненими, до якого долучилися США, Росія, Польща, Білорусь та Молдова, став важливою подією в регіоні. Формально це угода «5 на 5» з участю семи держав, проте головними фігурантами стали Польща та Росія, які отримали своїх ключових гравців. Україна в цій історії виступила лише спостерігачем, не отримавши ні виграшу, ні поразки.

У центрі уваги опинилися польський громадянин білоруського походження Почобут, російський археолог Бутягін, що працював у Криму, та молдавський силовик Балана, який шпигував на користь Москви. Реалізація цієї складної комбінації стала можливою завдяки активним зусиллям Вашингтона, хоча без згоди Росії та її бажання піти на певні поступки угода була б неможливою.

Фото до матеріалу: Польсько-американський обмін полоненими: чи варто Україні хвилюватися?

Аналітики припускають, що за гуманітарною обгорткою ховається геополітична гра навколо калійного ринку. США намагаються деблокувати польський кордон для експорту добрив з Білорусі, що є критичним для Варшави, оскільки Москва категорично проти цього. Лукашенко, який боїться зближення з Трампом, намагається тягнути час, але під тиском Москви та Вашингтона був змушений погодитися на обмін.

Москва, розуміючи стратегію США, погодилася на цю гру, отримавши у відповідь дві символічні перемоги. Російська сторона ретельно стежить, щоб переговори не вийшли за межі обміну полоненими і не перетворилися на економічні домовленості без їхнього відома. Поляки ж отримали те, що хотіли, про що свідчить особиста зустріч Почобута з прем'єром Туском.

Багато хто в Україні вже почав стверджувати, що цей обмін є фактичною поразкою для нашої держави, проте це твердження є хибним. Україна не втратила нічого, оскільки не була учасником переговорів. Зараз немає підстав для зайвого напруження, адже до повного розблокування польського кордону ще дуже далеко.

Головне завдання для Києва зараз — чітко визначити своє місце у майбутній грі, де можуть з'явитися нові фактори, зокрема білоруський. Поки що гра тільки починається, і Україні варто спостерігати за розвитком подій, чекаючи на розширення поля переговорів між Росією та США.