Висловлення канцлера ФРН Фрідріха Мерца, опубліковані німецьким виданням Die Welt 27 квітня, викликали гострий резонанс в Україні. Під час виступу в гімназії міста Марсберг глава німецького уряду припустив можливість підписання мирного договору, який міг би передбачати територіальні поступки України. Ці слова, хоч і є лише суб'єктивним припущенням, а не офіційною позицією ЄС чи Берліна, сприйнялися багатьма українцями як зрада національних інтересів.

Парадокс ситуації полягає в тому, що Мерц намагається обґрунтувати необхідність прискореного вступу України до ЄС. Він переконаний, що для отримання підтримки на референдумі за мирну угоду президенту Зеленському потрібні конкретні запевнення від європейських партнерів щодо майбутнього членства Києва. Однак його формулювання стосовно майбутнього статусу українських земель виглядають незграбно і некоректно.

Головна проблема полягає в тому, що західні політики часто не проводять чіткої грані між фактичним контролем і юридичним статусом окупованих територій. Припинення вогню вздовж лінії фронту де-факто може означати, що частина України залишиться під контролем Росії, але це не повинно вести до юридичного визнання цих земель російськими. Офіційна позиція Києва наполягає на принципі територіальної цілісності і неприпустимості будь-яких територіальних поступок.

Мерц також висловив думку, що українці можуть погодитися на поступки в обмін на обмежений вступ до ЄС. Ця теза потребує активного роз'яснення, оскільки вона суперечить реальним прагненням українського суспільства. Важливо розуміти, що канцлер Німеччини не є противником України, навпаки, він активно підтримує нашу країну у питаннях безпеки та інтеграції.

Замість звинувачень українцям варто вести діалог, пояснюючи сутність власної позиції щодо завершення війни. Делікатна, але наполеглива робота з партнерами необхідна для того, щоб вони зрозуміли, що мир без відновлення територіальної цілісності не є прийнятним варіантом для України. Тільки так можна уникнути ситуації, коли «хотіли як краще, а вийшло як завжди».