Угорщина та Словаччина почали отримувати російську нафту трубопроводом "Дружба", українська ділянка якого відновила роботу. З одного боку, це дало змогу остаточно розблокувати кредит Україні у 90 млрд. А, з іншого, показало катастрофічну залежність Європи від російських енергоресурсів.

Про що говорить позиція ЄС? Чи не виглядає так, що Європа знову закриває очі на фінансування війни РФ за власний кошт? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів.

Нафтопровід "Дружба". Фото: з відкритих джерел Ситуація ілюструє цинічну реальність Експерт Українського інституту політики Єва Антоненко зазначила, питання навколо нафтопроводу "Дружба" є вкрай заполітизованим і неоднозначним навіть для самої Росії. Те, що Європа продовжує купувати російські енергоресурси, дійсно виглядає, як фінансування війни проти самої себе.

Однак позиція ЄС у цьому питанні продиктована не стільки "закриванням очей", скільки жорсткою інституційною реальністю. "В ЄС рішення ухвалюються одностайно. Угорщина та Словаччина ще у 2022 році вибили для себе винятки з нафтового ембарго.

Вони пояснюють свою нездатність диверсифікувати поставки комбінацією географічних, інфраструктурних та технологічних факторів: будучи країнами без виходу до моря, вони не можуть приймати нафтові танкери, а альтернативний маршрут (трубопровід "Адрія" з Хорватії) має меншу пропускну здатність і значно вищі транзитні тарифи", – зазначає експерт.

Вона додає, крім того, їхні ключові НПЗ налаштовані саме на переробку важкої російської нафти марки Urals, і перехід на інші, легші сорти сировини вимагає величезних інвестицій та років модернізації обладнання, що в сукупності з банальним небажанням урядів втрачати прибутки від дешевшої російської нафти гальмує процес реальної відмови від неї. "Тому Угорщина та Словаччина використовували блокування 90 млрд дол.

як шантаж, щоб змусити Київ відновити транзит. Для Брюсселя розблокування цих коштів було пріоритетом номер один, тому на Київ чинився тиск щодо пошуку юридичного "компромісу" (наприклад, коли нафту купує угорська компанія MOL ще на кордоні з Білоруссю, і формально Україною тече вже "європейська" нафта)", — зазначила Єва Антоненко .

Експерт говорить, що для України дозвіл на транзит російської нафти в умовах війни є складним кроком, але також продиктованим певними вигодами. "По-перше, це вже згаданий кредит, без якого навряд чи вдасться в повній мірі фінансувати соціальні та інші видатки. І по-друге – момент, який є найбільшим гібридним парадоксом в усій ситуації: українська техніка частково заправляється дизелем, який виробляється на європейських НПЗ, зокрема, на угорському MOL та словацькому Slovnaft.

А ці заводи працюють на тій самій російській нафті з "Дружби". Перекривши трубу, Україна ризикувала б отримати дефіцит пального для фронту та новий стрибок цін на АЗС", — зауважила співрозмовниця порталу "Коментарі". "При цьому в самій Росії ситуація викликає не менший резонанс серед так званих "Z-патріотів" та радикальних мілітаристів.

Вони відкрито обурюються тим, що нафта йде до країн НАТО (Угорщини та Словаччини), які, незважаючи на проросійську риторику лідерів, не блокують постачання паливно-мастильних матеріалів в Україну, а саме постачання нафтопродуктів розблокує кошти для України. Таким чином, РФ також потрапила у власну економіко-політичну пастку.

Вона продає ресурс "недружнім" країнам, бо їй критично потрібні гроші та політичні важелі впливу всередині ЄС", – зазначила Єва Антоненко. Вона підсумовує, ця ситуація ілюструє цинічну реальність: у сучасному глобалізованому світі навіть найбільш екзистенційні та криваві війни неминуче супроводжуються торгово-фінансовими компромісами.

Крім того, ми наявно бачимо межі санкційної політики: вона працює лише настільки, наскільки країни готові жертвувати власними економічними вигодами. Це питання не лише економіки, а і безпеки Політичний експерт Сергій Таран зазначив, відновлення роботи нафтопроводу "Дружба" — це півбіди. "Біда буде в тому, якщо на рівні Брюсселю лише в цьому будуть бачити єдине і остаточне рішення енергетичної проблем для Угорщини та Словаччини.

Росія завжди використовувала нафту і газ насамперед як політичний, і лише, потім, економічний інструмент. Тому через російські нафтопроводи і "дешевий" газ в Європу заходили корупція і агенти впливу від Путіна", – зазначив експерт. Сергій Таран наголошує, тому було би правильно якби разом з відновленням "Дружби" у ЄС чітко озвучили скільки триватиме цей компроміс і скільки коштів там готові виділити аби створити альтернативні маршрути постачання енергоресурсів у країни ЄС. "Це питання не лише економіки, а і безпеки.

І це потрібно не лише Угорщині чи Україні, і самому Євросоюзу, якщо там не хочуть бачити нових "орбанів" і "шредерів", — констатував експерт. Читайте також на порталі "Коментарі" — Путін цього боїться, як вогню: Зеленський назвав фактор, який унеможливить подальшу агресію РФ.