ПОНЕДІЛОК, 27 КВІТНЯ. Треба виходити до магазину та робити інші справи на відкритому повітрі, а вітер дме так, що сховався б вдома й сидів. Хай хоч без хліба навіть!

Іллінська – аеродинамічна труба. Вздовж вулиці вітер тягне пластмасовий стілець, вочевидь, десь тут наївні підприємці здумали відкрити вуличний майданчик біля кафе. Почув про погоду: чиїсь труси, що їх зірвало з балкону у Сумах, стали причиною сімейного скандалу в Одесі.

Воно жарт, але реалістичний. На жаль, вітром не здуває росіянські БпЛА. Чутно вибухи.

Прилітало по місту і околицях, на автостоянці пошкоджено кілька машин. Сіра буденність. ВІВТОРОК, 28 КВІТНЯ.

Чую від людей і читаю у “Новинах”, що росіянці вперто тиснуть на Сумщину, хоча на інших ділянках добряче отримують під дих. Шукають слабку ланку? Не полінувавсь, знайшов карту з відображенням ситуації саме на сумській ділянці.

Захоплені і “сірі” території – невеличкими плямами, але їх чимало й розташовуються вони такою собі підковою навколо Сум. Не паніка, але бентежно якось. Читаю про лінію оборони, яку будують від Київського водосховища аж до Чернігівщини. Суми, начебто, будуть захищені в разі найгіршого перебігу подій.

А ось, наприклад, Шостка лишиться “зовні”. Втім, краще не патякати багато, аби не наврочити. СЕРЕДА, 29 КВІТНЯ.

Відвідував свою шестисоткову “хвазенду” на Луці. Чув, як дрони гатять по Великій Чернеччині. Неприємно.

Трохи нервово. По області проблеми з електропостачанням – вичитав у блоці новин. Відключили гарячу воду – оце вже таке, що відчуваю безпосередньо, не вмикаючи інет.

То що ж, це не найстрашніше, що могло б трапитись. Якось впораюсь. ЧЕТВЕР, 30 КВІТНЯ.

Зникла ще й холодна вода! А в мене, як на гріх, з учора замочене для прання деяке шмаття. Та ще й сам невмитий-неголений!

Але ж не на того наскочили, маю стратегічний запас у пляшках, літрів 30! “Хеппі-енд”? Чорта із два!

Тільки-но встиг нагріти й вихлюпати восьму(!) каструлю, як водичка із кранів пішла! Холодна й гаряча! Та ще не іржава, а чистенька.

Хіба не знущання? “Що хочуть, те й роблять! ”, – так каже одна зневірена сусідка про все, що діється у цьому свті.

П’ЯТНИЦЯ, 1 ТРАВНЯ. Хотів влаштувати сам собі канонічне 1 травня, таке, як ми його колись любили. Тобто, не про єднання трудящих, а про вихід на природу.

Не судилося, бо природа десь знайшла мерзотну погоду саме у цей день. Налагодив зв’язок із земляками у Франції та Іспанії. Там, кажуть, якісь ліві рухи також відзначають цей день, але без шашликів, як ми звикли, лише із прапорцями і якимись гаслами на плакатах.

Чудні, їй бо! СУБОТА, 2 ТРАВНЯ. Вночі вибухало.

Пишуть, що десь у середмісті. Зранку витягся таки ближче до природи. У міському парку справжній суботник – саджають дерева.

Мобілізована молодь, мабуть, студенти. Практична дія на користь і красу міста, без ніяких зайвих ідейних забарвлень. Голос із динаміків нагадує: “Небезпека застосування ворогом ударних БпЛА…

До укриття! ”. Ніхто не зважає.

Садженці і воду підвозять, ше й дітлахи поруч розважаються на атракціонах. А БпЛА прилітали, як же без них! Під час збиття зачепило двох хлопчиків.

НЕДІЛЯ, 3 ТРАВНЯ. Інформаційне поле захаращено відомостями, які особисто мене аж ніяк не обходять. Наприклад, про “побєдобєсний” парад у мацкві на 9 травня – чи відбудеться, чи ні.

Та хай вони в себе там казяться як хочуть! Порадив би путіну проводить парад під землею, у “найкращому в світі метро”! Мимоволі згадав, як у 2022 році вони збирались урочисто марширувати Хрещатиком, а нині до діда Доні звертаються, аби якось повпливав на “непередбачуваних укропів”.

Слухаю про їх пермь, челябінськ, але хітом тижня лишається, звичайно, туапсе. Жаль котів і собак, дельфінів і пташок, більш – нікого. Хіба ще малих дітей.

“Насєлєніє” неприємно здивоване і благає “власть” про допомогу. Ті росіянці насправді не такі небезпечні, як ото дурнуваті. От саме через дурість і здаються страшними.