У першому кварталі 2026 року дефіцит федерального бюджету Росії перевищив річний план і сягнув 4,6 трлн рублів, тоді як попередній рік завершився з показником 5,64 трлн рублів. Російська економіка, яка ще недавно демонструвала імпульс від мілітаризації, тепер втратила динаміку і перейшла до стагнації: якщо минулого року ВВП зріс лише на 0,6%, то у першому кварталі 2026 року зафіксовано спад на 0,3%. Це свідчить про те, що стратегія війни на виснаження, яку обрав Кремль, почала давати збій через неможливість фінансувати такі витрати.

Військові видатки пожирають близько 6,3% ВВП агресора, а на оборону та силовиків у 2026 році планується витратити 38% усіх федеральних коштів. Щоб хоч якось стабілізувати ситуацію, влада змушена підвищувати податки: ПДВ зріс з 20 до 22%, податок на прибуток компаній збільшено до 25%, а скасовано низку пільг для малого бізнесу. Попри зростання цін на нафту через конфлікт на Близькому Сході, яке може принести додаткові 1–2 трлн рублів, цих коштів виявляється недостатньо для покриття серйозних проблем.

Найбільше страждають регіони, де сукупний дефіцит бюджетів у 2025 році сягнув 19,2 млрд доларів, а в окремих областях досяг 35%. Це змусило місцеві влади різко скоротити виплати за підписання контрактів на війну. Наприклад, у Самарській області бонус зменшився з 6,6 млн до 400 тисяч рублів, у Татарстані — з 2,7 млн до 400 тисяч, а в Чувашії та Марій Ел виплати також були урізані до мінімуму. Деякі регіони навіть почали затримувати виплати за поранення та загибель військових.

Мобілізаційні ресурси також вичерпуються: місячний набір до армії становить лише 30–35 тисяч осіб, що недостатньо для компенсації щомісячних втрат. Це змушує Кремль вдаватися до прихованої мобілізації, уникаючи офіційного оголошення через політичні ризики. Суспільні настрої змістилися в бік тривоги: понад 70% росіян відчувають песимізм, а 65% виступають за мирні переговори, хоча підтримка «СВО» формально залишається високою.

Паралельно з внутрішніми проблемами Росія стикається з посиленням ударних можливостей України по енергетиці та ВПК. Величезна територія країни-агресора перетворилася на недолік, оскільки система ППО виснажується від постійних атак. Європа нарощує виробничі потужності для оборони України, а сам Київ отримав 90 млрд євро від ЄС, що покращило фінансовий стан захисників.

Попри те, що Росія не відмовилася від планів продовжувати бойові дії і сподівається на тактичні перемоги у 2026 році, особливо на Запорізькому напрямку, впевненості у перемозі немає. Україна також платить велику ціну, особливо демографічну, оскільки відтік населення та втрати на фронті створюють загрозу для майбутнього держави. Влада поки що не має чіткої відповіді на виклики, а спроби залучити мігрантів виглядають як свідчення безвиході.