Глобальні стратегічні запаси нафти є одним із найчіткіших показників того, як країни готуються до енергетичних потрясінь та геополітичної невизначеності. Ці стратегічні резерви допомагають урядам стабілізувати внутрішні постачання палива під час воєн, санкцій, стихійних лих або ринкових збоїв, пише Visualcapitalist.

► Читайте сторінку «Мінфіну» у фейсбуці: головні фінансові новини За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), світ зараз стикається з одним з найбільших перебоїв з постачанням енергії в сучасній історії після закриття Ормузької протоки, що створило надзвичайне навантаження на ринки пального та ціни на бензин у всьому світі. Запаси нафти Китаю домінують у рейтингах Запаси нафти Китаю є визначним показником рейтингу.

За оцінками, 1,4 мільярда барелів, це більше, ніж сукупні стратегічні запаси США, Японії, країн ОЕСР, Європи, Саудівської Аравії, Південної Кореї, Ірану, ОАЕ та Індії. Сьогодні сукупні запаси перелічених вище країн становлять близько 70% від загального обсягу нафти, що зберігається у світі. Масштаби резервів Китаю відображають його високу залежність від закордонних маршрутів постачання, включаючи стратегічно чутливі морські коридори, такі як Ормузька протока.

Чим більші запаси, тим більшою є гнучкість у країн для подолання періодів ринкової волатильності. США мають другі за величиною запаси сирої нафти Сполучені Штати посідають друге місце з 413 мільйонами барелів у своєму Стратегічному нафтовому резерві (SPR) — мережі підземних соляних печер, створених після нафтового ембарго 1973 року.

Японія посідає третє місце з 263 мільйонами барелів, незважаючи на обмежені внутрішні енергетичні ресурси. Оскільки країна імпортує майже всю свою сиру нафту, підтримка великих резервів на випадок надзвичайних ситуацій вже давно є національним пріоритетом. Сукупність європейських країн ОЕСР має четверті за величиною запаси сирої нафти, які становлять 179 мільйонів барелів.

Кілька країн Близького Сходу та інших азійських країн також мають значні стратегічні резерви, що підкреслює зростаючу важливість енергетичної безпеки як для країн-імпортерів, так і для країн-експортерів. Оскільки світовий попит на нафту та геополітична напруженість зберігаються, багато країн продовжують розширювати потужності для зберігання, щоб краще захиститися від майбутніх перебоїв у постачанні.

Історія нафтових шоків Нафтова криза 1973−1974 років, спричинена глобальним ембарго на нафту з боку основних виробників, призвела до зростання світових цін на нафту на 300%. Криза виявила, наскільки вразливими були багато промислово розвинених країн до перебоїв з імпортом нафти. У відповідь на це було створено МЕА, однією з головних цілей якого є створення стратегічних запасів нафти в країнах-членах для зменшення впливу майбутніх перебоїв у постачанні.

З 1974 року було здійснено шість стратегічних викидів нафти: