Космонавти за добу отримують дозу радіації у 200 разів більшу, ніж люди, що живуть на Землі. Якщо порівнювати цей показник із звичайним медичним рентгеном, то добова доза в 0,6 мілізіверта еквівалентна п'яти чи шести сеансам обстеження грудної клітки. На нашій планеті нас захищає природний радіаційний фон, переважно гамма-випромінювання, тоді як у космосі загрозу становлять заряджені частинки, які прискорені до гігаелектронвольтів і здатні прошивати кілька метрів захисту.

Дослідження здоров'я астронавтів показали, що вони не хворіють на рак частіше за інших людей, хоча статистика таких випробувань досить мала. Безумовно, тривала експозиція призводить до передчасного старіння організму, тому існують суворі нормативи опромінення. За все життя космонавт може отримати не більше 1000 мілізіверт, а щорічно — не більше 200 мілізіверт.

Сучасні правила дозволяють перебувати в космосі не довше чотирьох років, оскільки граничну дозу можна отримати саме за цей час. Космонавти-рекордсмени провели у космічному просторі близько 850 діб. Дотримання всіх нормативів, за якими стежить служба радіаційної безпеки, дозволяє обмежити скорочення життя пілотів лише на 2,5–3 роки.

Рівень радіації у космосі не є постійним і різко зростає під час сонячних протонних подій. На низькій орбіті, де знаходяться більшість станцій, магнітосфера Землі зменшує цю загрозу в кілька сотень разів. Проте за межами магнітосфери або поблизу полюсів захист відсутній, і доза опромінення може зрости у 200–300 разів порівняно з спокійним періодом.

Найближчі реакції організму на різке збільшення дози включають запаморочення, нудоту, втрату апетиту та погіршення працездатності. Щоб уникнути цих небезпечних станів, екіпаж навчається контролювати рівень випромінювання за допомогою спеціальних дозиметрів та датчиків. Залежно від сонячної активності, космонавти рекомендують перебувати у тих відсіках станції, де доза радіації мінімальна.

Інженери запропонували новий спосіб захисту: розміщення на зовнішній стінці корабля спеціального пристрою. Це так звана захисна шторка, яка являє собою «матрац» з космічних серветок. Марлева тканина, просочена водою і запаяна в поліетиленовий мішок, замінює душ космонавтам і слугує додатковим шаром води. Вода разом із поліетиленовими пластинами ефективно затримує вторинні частинки, такі як нейтрони, поглинаючи радіацію.

Потужні сонячні спалахи трапляються рідко — лише один-два рази за 11-річний сонячний цикл, і їхня тривалість не перевищує двох діб. Незважаючи на ризики, наука продовжує розробляти методи захисту, щоб люди могли довго і безпечно досліджувати космос. Розуміння впливу радіації допомагає планувати майбутні місії та забезпечувати безпеку астронавтів.