Іван Іванченко повернувся додому: історія десантника з Херсонщини, який вижив у полоні

Історія подружжя Іванченків із Херсонщини нагадує кіносюжет: закохалися ще у школі, пережили окупацію, і лише через півтора року після зникнення чоловіка Аміна нарешті обійняла коханого. Іван Іванченко, десантник 80-ї бригади ЗСУ, повернувся додому 9 червня 2025 року після тривалого перебування у російському полоні. Його дружина Аміна не вірила у версію побратимів про загибель і сама організувала пошуки, які призвели до звільнення чоловіка.

Пара познайомилася у 14 років у Верхньому Рогачіку на Херсонщині. У 2022 році їхнє життя було розірване повномасштабним вторгненням: селище опинилося під окупацією, і пара майже пів року перебувала під контролем російських військ. У червні 2022 року їм вдалося ризикнути і виїхати з окупованої території, залишивши рідне село.

19-річний Іван одразу пішов добровольцем на фронт, потрапивши у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. У лютому 2023 року він отримав перший бойовий вихід, а у травні 2023-го одружився з Аміною. На початку листопада 2023 року зв'язок із ним перервався під час боїв у Кліщіївці на Донеччині.

Побратими повідомили, що Іван загинув від скиду дрона, але Аміна наполягла на пошуках. Її зусилля увінчалися успіхом: розвідка знайшла чоловіка у лікарні окупованого Луганська. Офіційне підтвердження перебування Івана у полоні Міжнародний комітет Червоного Хреста надав лише у квітні 2024 року.

Іван потрапив у полон у листопаді 2023 року після атаки FPV-дрона на позицію. Його поранили, він просидів три дні у бліндажі, після чого був захоплений російськими військовими. У полоні він перебував майже півтора роки, переживши катування, знущання та повну інформаційну ізоляцію у колоніях Бахмута, Лисичанська та Уфи.

Звільнення відбулося у рамках обміну полонених. Перед відправкою додому Івана змусили записати відеозвернення з подякою Путіну, але він зрозумів, що їде додому лише коли літаком доставили до Білорусі. Перші обійми та звичайні речі, як-от можливість вийти на вулицю, стали для нього великою радістю.

Аміна Іванченко не зупинилася після зустрічі з чоловіком. Разом з іншими дружинами зниклих безвісти вона створила громадську організацію «Завжди перші мають бути вдома», щоб допомагати родинам та супроводжувати звільнених. Пара впевнена, що їхній досвід допоможе майбутнім поколінням уникнути подібних трагедій.