6 липня, коли Україна та світ відзначають Всесвітній день кардіолога, ми поспілкувалися з Олександрою Телегузовою — лікаркою-кардіологинею, яка щодня рятує життя в умовах війни. Вона розкрила, що найбільше її дратує в пацієнтів, чому сумнів є ознакою професіоналізму та як мистецтво допомагає їй у складній роботі.

Олександра працює у Центрі кардіології та кардіохірургії МОЗ України, де навіть під обстрілами продовжують проводити складні операції. Вона зазначає, що війна суттєво змінила структуру хвороб: зросла кількість ускладнень на серці через інфекційний ендокардит, стрес та погані умови життя. Лікарка порівнює цей час із картинами Пікассо, де час розпався на уламки, але крізь біль проростає світло.

Особливо тривожить фахівку те, що серцеві хвороби стають молодшими. Ішемічна хвороба, міокардити та аритмії все частіше діагностують у 25-30-річних. Причинами цього є хронічна втома, недосипання, низька якість повітря та їжі, а також постійна тривога. Люди не встигають адаптуватися до такого темпу, і серце реагує першим.

Попри складнощі, лікарка знаходить натхнення в історіях своїх пацієнтів. Вона згадує 102-річного Петра, якого оперували у віці 97 років, коли всі відмовилися від нього, та молодого чоловіка, який після важкого міокардиту повернув функцію серця з 15% до 40%. Такі моменти, коли пацієнти кажуть "Шурочка, я вас люблю", стають найкращою мотивацією для продовження боротьби за здоров'я.

Олександра нагадує, що професія лікаря — це не про баланс, а про динаміку, де особисте життя часто поступається місцем обов'язку. Вона закликає людей не знецінювати час, звертатися до профілактики та ставитися до медиків як до союзників, адже саме від цього залежить життя пацієнтів.