Наука та народна медицина зійшлися в одному: горілка може мати певну користь, але лише за суворих умов. Хоча в побуті існують численні легенди про лікувальні властивості спиртного, сучасна медицина чітко окреслює межі, де алкоголь стає інструментом, а де — загрозою для здоров'я.

Одним із небагатьох підтверджених фактів є антисептичний ефект горілки. Завдяки високому вмісту спирту вона здатна знищувати бактерії та мікроорганізми. Тому її допустимо використовувати для обробки дрібних порізів або як тимчасовий засіб для дезінфекції шкіри, якщо під рукою немає спеціальних препаратів.

Щодо внутрішнього вживання, то тут ситуація набагато складніша. Хоча людський організм сам виробляє невелику кількість ендогенного алкоголю, це не робить зовнішнє споживання необхідним чи корисним. Народні методи, такі як розтирання при застуді чи вживання настоянок з перцем, не мають достатньої доказової бази і можуть бути небезпечними без контролю лікаря.

Спирт дійсно ефективний як розчинник для витягування активних речовин з рослин, що пояснює його використання у приготуванні настоянок та екстрактів. Однак навіть у цьому випадку мова йде про зовнішнє застосування або епізодичне вживання невеликих доз, які не можна розглядати як лікувальну норму.

Медики наполягають: алкоголь не є засобом для зміцнення імунітету чи лікування хвороб. Умовно допустимою кількістю для дорослої людини іноді називають 30–50 мл, але це стосується лише епізодичних випадків, а не щоденної практики. Будь-яке самолікування алкоголем має бути обережним і не замінювати професійну медичну допомогу.